«Приниження робить нас безпорадними. Найстрашніше – звикнути до нього» (Л. Костенко).
Вороже робоче середовище – це образи, погрози, глузування, наклепи, зневага, залякування, приниження. Такі дії порушують ст. 8 ЄКПЛ – право на повагу до приватного життя (Špadijer v. Montenegro).
Г. Лейман виділив 45 технік психологічного знищення, серед яких: нескінченна критика, ігнор, крадіжки, підробки, інсценування, сенсорний тиск – світло, запахи, шум.
Канада до мобінгу відносить ще образливі жарти, постійну зміну інструкцій та знецінення думок.
Скарги на мобінг розглядають з урахуванням контексту. Часті інциденти – не завжди мобінг – чи навпаки, рідші випадки – мобінг (Špadijer v. Montenegro).
Не мобінг:
– розслідування скарг і дисциплінарне стягнення через обґрунтовані факти – це законне управлінське рішення. Перевищення повноважень та процедурні помилки свідчать про слабку внутрішню регламентацію (№№ 226/584/23; 936/204/23);
– холод на робочому місці, якщо не дії роботодавця (№ 529/131/23).
Визнання мобінгу заради преюдиції, щоб легше відновитися на роботі чи стягнути середній заробіток – неприпустиме (№ 932/9202/23).
Після звільнення мобінг неможливий – вимагає чинних трудових взаємин (№ 932/9202/23).
2. Професійна ізоляція
Ізоляція – це виокремлення працівника з колективу. Не розмовляють і не помічають, не запрошують на зустрічі, заважають праці, не пускають на робоче місце чи пересаджують у непристосовані місця.
Ворожа атмосфера змушує сумніватися у професійності, – класика мобінгу – ізоляція й психологічне витіснення з колективу (Špadijer v. Montenegro).
Мета: змусити «небажаного» піти самостійно. У США це назвали «workplace ostracism» – ізоляція, доручення примітивних завдань та позбавлення роботи.
Навмисний ігнор бʼє по психіці, як відкрите знущання. Жертва відчуває соціальну смерть, почувається непотрібною і відторгнутою.
3. Застій розвитку та карʼєри
«Змії мовчки стежать, як гусінь метеликом здіймається до неба».
Карʼєрне цькування важко довести, адже його маскують під «особисту думку» керівництва (CCOHS).
Ознаки: блокування навчання, відмова у відпустці, зупинка підвищення, переведення на безперспективні посади.
Еталон агресивної реструктуризації влаштував France Télécom – відмовляли у підвищеннях, переводили на незначущі посади. Десятки працівників пізнали суїцид. Керівників засудили за «інституційний моральний пресинг».
4. Зарплатні ножиці
«А господар твій – жадібний і дурний: годує черствими крихтами хліба, поїть іржавою водою з‑під крана і чекає від тебе веселої пісні».
Роботодавець умисно платить менше, ніж колегам однакової кваліфікації, хоч усі виконують ту саму роботу рівно ефективно.
Прохання якісно працювати – не мобінг. Працівник має працювати чесно, виконувати розпорядження власника, дотримуватись дисципліни, вимог охорони праці та дбайливо ставитися до майна (ч. 3 ст. 2-2; ст. 139 КЗпП; № 300/1808/23).
5. Преміальний зашморг
«Мʼясники гніваються на них [тварин на забої], що вони не скоро вмирають» (Л.М.Т. Щоденник, 07.06.1891).
Безпідставне позбавлення чи урізання премій та бонусів – класична тактика мобінгу. Йдеться про додаткові виплати, які працівник регулярно чи одноразово мав би отримати за результатами роботи.
Мета: покарати фінансово, демотивувати, знецінити зусилля. Працівник виконав план – але саме його залишають без премії, часто без пояснень чи під надуманим приводом. Підриває мотивацію не гірше відкритої образи.
Позбавлення премії без доказів упередження чи утисків – не мобінг (№ 226/584/23).
Роботодавець може не виплатити премію за порушення трудового розпорядку, якщо передбачають локальні акти. Якщо правила застосовані до всіх працівників однаково, про упередженість не йдеться (№ 936/204/23).
Невиплата премій чи бонусів – не мобінг, якщо немає прямого звʼязку між діями роботодавця та моральними стражданнями (№ 466/7224/22).
6. Пресинг завданнями
«Сперечаються: чи може високопрофесійний керівник бути агресором, або: якщо лікар дуже хороший, класний хірург, але – хабарник» (за В. Манукяном).
Роботодавець при необґрунтованому нерівному розподілі навантаження між рівними працівниками діє способами:
– перевантаження: дає непосильний обсяг складних завдань з нереалістичними строками для фізичного й психологічного виснаження та приречення на провал;
– відсторонення: забирає відповідальні проєкти, залишає рутину чи низькорівневі задачі. Фахівець спостерігає, як колеги «ростуть», а сам деградує.
Обидві тактики виснажують, знецінюють і підривають упевненість працівника як форми психологічної маніпуляції (CCOHS).
Канада описує випадки, коли керівник спершу перевантажував завданнями, а потім критикував за невиконання. Створював «пастку невдачі».
У США це «constructive dismissal» (примусове звільнення) – якщо роботодавець створює нестерпні умови, працівник може звільнитися і доводити, що його вижили з роботи через цькування.
France Télécom системно застосовував «трудовий терор»: когось перевантажували, когось ізолювали у професійному застої, що спричинило масові зриви й трагедії.
II. ДИСКРИМІНАЦІЯ VS. МОБІНГ
Україна розрізняє дискримінацію та мобінг (ст.ст. 2-1, 2-2 та 5-1 КЗпП).
Точна кваліфікація підвищує шанси на перемогу (№ 226/584/23).
Дискримінація – це позбавлення трудових прав через стать, вік, національність, здоровʼя чи погляди. Досить одного епізоду – як от, відмови у працевлаштуванні через вік.
III. ЗАХИСТ
1. До кого звертатися
«Рішуча відсіч тих, хто завжди мовчав, хто покірно зносив побої та приниження, нагнав на них навіть не страх – жах» («Ферма тварин», Дж. Орвелл).
– звернутися до Держпраці для складення протоколу за ст. 173-5 КУпАП та ініціювання адмінвідповідальності;
– звернутися до профспілки чи Ради трудового колективу, якщо створені (№ 936/204/23);
– не виконувати протиправні вказівки;
– збирати докази, залучити колег.
До вищого керівництва варто звернутися, якщо цькує безпосередній керівник. Роботодавець організовує роботу, дбає про умови, захищає здоровʼя та не допускає мобінгу. Це не жест доброї волі й не Божа милість, а вимога статей 141 і 158 КЗпП.
Керівники та службовці держорганів і місцевого самоврядування мають запобігати мобінгу, припиняти його і відновлювати порушені права (НАДС, 05.08.2016, № 158).
– безпідставні догани та стягнення, зміни до трудового договору;
– висновки психологів;
– аудіо, відео, свідки.
Думка працівника про мобінг не доводить мобінг. Треба довести системність дій чи бездіяльності, спрямування на тиск чи приниження та мету: звільнити, ізолювати працівника чи принизити гідності та честі професійної (ділової) репутації (№№ 300/1808/23; 226/584/23; 749/88/22).
Скарги на здоровʼя враховують лише за медичного підтвердження звʼязку з діями роботодавця (№ 226/584/23).
Аудіозапис не визнають доказом, якщо не можна встановити осіб, місце, дату та час. Потрібна експертиза відповідності голосів конкретним особам (№ 642/2981/24).
Адміністративна. Для держслужбовців при оскарженні дій держоргану щодо цькування, що призвело до звільнення. З додатковими вимогами: поновити на роботі, скасувати наказ про звільнення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (№ 400/5261/23).
Працівник може звільнитися у зручний для себе строк, якщо роботодавець чинив мобінг чи не зупинив цькування, що підтверджує рішення суду (ст. 38 КЗпП).
При звільненні через мобінг чи бездіяльність виплачується вихідна допомога за колективним договором, але не менше ніж за 3 місяці середньої зарплати (ст. 44 КЗпП).
Роботодавець може звільнити за мобінг, якщо це підтвердив суд:
– керівника незалежно від форм прояву та/або не зупинення цькування (ст. 41 КЗпП);
– людина: штраф 850-1700 грн чи 20-30 годин громадських робіт;
– ФОП чи керівник: 1700-3400 грн чи 30-40 годин.
– повторно протягом року чи гуртом: людина – 1700–3400 грн чи 30-50 годин; ФОП чи керівник – 3400-6800 грн чи 40-60 годин.
Шкода здоров’ю = компенсація витрат на лікування (ст. 173 КЗпП).
Моральну шкоду відшкодовують за рішенням суду (ст. 237-1 КЗпП).
VI. ЦІНА МОБІНГУ
«Не можна часто нервувати – станеться інфаркт» (Manny Ribera).
Карʼєра та професійне життя.Знижується продуктивність, ініціатива та мотивація. Результат – або звільняють, або сам ідеш.
Токсичний клімат – причина плинності кадрів і падіння ефективності. Мобінг руйнує карʼєру: люди виживають, а не розвиваються.
Роботодавець втрачає таланти й платить за новий добір. Наслідок – текучка кадрів, падає продуктивність, мотивація й моральний дух, валиться імідж та довіра клієнтів.
Мобінг веде до ПТСР – після звільнення жертва страждає від тривоги, навʼязливих спогадів і недовіри – подібно ветеранам війни (purdue).
Тюремну наглядачку у справі Špadijer v. Montenegro зацькували після викриття нею новорічного зґвалтування увʼязнених жінок. Колег оштрафували.
Після цього жінці розбили лобове скло, називали «смердючою товстухою», плювали поруч, принижували. На парковці побили з погрозою: «be careful what youʼre doing».
Експерт встановив у жінки ПТСР із 20 % втратою працездатності. Цькування підірвало психологічну недоторканність.
$500 K за знущання. Керівник та колеги імітували заїкання офіцера («tu-tu-tu», «f-f-f-f**k you»), знущались на нарадах та через радіозв’язок. Свідки допомогли виграти.
$1 за роки принижень. Колеги обзивали офіціанта «вона», «шльондра», «педик», «faggot» та кепкували з «жіночої ходи». Компанія звинуватила жертву цькування.
Робочий «гумор». Чоловіку погрожували гуртовим зґвалтуванням на нафтовій платформі та ображали хтивими жартами. Фірма назвала це «робочим фольклором». Сексуальні знущання між людьми однієї статі теж цькування – «hostile-work-environment sexual harassment».
Репресія. Після скарги на домагання жінку перевели на важчу роботу та позбавили зарплати на 37 днів. Суд вважав це репресією – діями, що відлякують захищати права. Переведення на гіршу посаду та тимчасове відсторонення без зарплати – серйозно порушує стандарт захисту від репресій.
$5,7 млн за терор. Помста хірургу-критику вийшла за межі роботи. Очільник лікарні погрожував «провчити», тиснув на родину, організував підставний арешт (підкинув пістолет в авто), порізав колеса авто доньки, що спричинило аварію. Навіть «поза роботою» помста керівника може створити відповідальність компанії.
Холодна війна. Керівник банку виживав підлеглого: давав завдання з нереальними строками, змушував працювати ночами та святами. Приходив додому, дзвонив на лікарняному та відкривав шухляди в офісі. Серії дрібних образ недостатньо, якщо немає особливо принизливих інцидентів чи прямої помсти.
Мовчазне цькування. Начальниця гримала дверима, вихоплювала телефон, презирливо зиркала. Поведінка неприйнятна, але недостатня для компенсації.
Суд без честі. Секретаря суду звільнили за домагання, ворожу атмосферу та хамство. Він працював без ввічливості та поваги, чим заплямував репутацію судової влади.
Залізничне пекло. Цькування залізничника завершилося самогубством. Керівник: змушував зварювати у вітровому наметі з ризиком не побачити потяг, принижував за нібито низьку продуктивність, ігнорував скарги. Вимагав «стати солдатом» – погодитися на ще важчі умови. Перевели на об’єкт за 3,5 години їзди – дорога займала 7 годин у день.
Всі ці бурі й негоди, що спадають на наші голови, свідчать лише про те, що скоро й нам сонечко засяє, скоро й наші справи на краще підуть. І горе, і радощі – ніщо не вічне; якщо горе надто довго триває, значить, радощі десь уже недалечко (Miguel de Cervantes).
