Value for people і ЦСР №17: бізнес і держава для людей

“Не питай, що держава може зробити для тебе, питай, що можеш зробити ти для держави”, - ці слова Кеннеді не втрачали популярності понад 50 років. Однак часи змінюються.

Сьогодні б ці слова певно звучали як: “Питай, що держава і бізнес можуть зробити для тебе”. Адже партнерство приватного і державного секторів офіційно закріпленою як одна з цілей сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй.

Сімнадцята ціль

В 2015 році Резолюція Генасамблеї ООН затвердила головні цілі сталого розвитку для покращення умов життя у країнах всього світу. Загалом цей список налічує 17 основних пунктів, до яких прагнуть країни-члени ООН до 2030 року. 

Це: подолання бідності, подолання голоду, доступ до чистої води, гідна праця та економічне зростання, відповідальне споживання, збереження екосистем, боротьба з кліматичними змінами. Пунктів, які перераховують основні проблеми і прагнення людства, шістнадцять. А в сімнадцятому пункті згаданий інструмент, завдяки якому цих цілей можна досягти.

Здавалося б, звучить занадто розпливчасто, однак насправді механізм цього партнерства вже закріплений Європейською економічною комісією ООН. Йдеться про державно-приватне партнерство - спільні проекти держави і приватного інвестора в сферах транспортної та комунальної інфраструктури, охорони здоров’я, освіти тощо.

Звісно, ДПП існувало і раніше, однак до закріплення нових цілей сталого розвитку в нього все ж таки був інший фокус. 

Value for people

На одному з форумів ЄЕК ООН було запропоновано нову модель оцінки державно-приватного партнерства. Якщо раніше цей механізм був зосереджений на оцінці value for money, тобто на своїй економічній ефективності, то тепер рекомендовано більше уваги приділяти за аспектом value for people.

Іншими словами, за ідеологією досягнення ЦСР ефективність проектів має визначатись за практичним значенням для громади і своєю безпекою для довкілля. При цьому, індикатором успішності досягнення цілі №17 стає кількість проектів державно-приватного партнерства, що в першу чергу спрямовані на потреби людей. 

Якщо задуматись, то хіба ж не в цьому і лежить відповідь на більшість проблем України зокрема? Якщо державний бюджет, виснажений кредитними зобов’язаннями, не може брати на себе це навантаження щодо створення та модернізації інфраструктури то логічно, залучити для розв’язання цих завдань приватних інвесторіва. При цьому, не йдеться про темні схеми приватизації, оскільки при державно-приватному партнерстві державне залишається державним, але приносить прибуток приватному партнеру, доки він обслуговує цей об’єкт - і що найважливіше служить на користь українців.

Один з таких проектів вже зовсім скоро буде реалізований в Трускавці. Нині триває визначення переможця конкурсу- приватного партнера в прозорому конкурсі. Мова про Центр малоінвазивної хірургії, який дозволить не лише отримувати якісні медичні послуги місцевому населенню. Потенційно цей проект може вплинути на всю інфраструктуру міста і навіть району, заохочуючи вітчизняних і іноземних візитерів до медичного туризму. А реалізація такого проекту співпадає з пунктом третім Цілей сталого розвитку - доступ громад до якісної медицини.

Зараз це капля в морі. Особливо враховуючи те, що ЄЕК ООН розглянуто понад 500 проектів ДПП з усіх куточків світу важливих для людей.

Серед успішних проектів, які вже реалізуються в рамках державно-приватного партнерства:

- Високошвидкісна залізниця (Белград – Будапешт)

- Пірейський порт, Афіни (Греція)

- Порт в м. Трієст (Італія)

- Центр гемодіалізу (Киргизстан).

Люди понад усе: чи можливий цей принцип в Україні?

У ДПП в Україні є кілька значних перешкод для негайної активізації. По-перше, це законодавство, яке хоч і зазнало істотних позитивних змін в останні роки, але ще потребує удосконалення. Наприклад, досі чекає голосування законопроект “Про концесії” (реєстр. №8125), в якому закріплюються правові відносини держави і бізнесу і в рамках ДПП, зокрема концесії.

По-друге, на жаль, сьогодні про цей механізм не обізнана критична маса представників органів влади та місцевого самоврядування і самих інвесторів. Звідси, не вистачає якісних проектів з акцентом на value for people. По суті, сьогодні ДПП потребує якісного маркетингу - і промотувати його має сама держава на рівні з приватними партнерами, які вже розпочали втілення проектів.

Втім, немає сумнівів, що найближчим часом ситуація кардинально зміниться. Все, що потрібно для активізації і зацікавленості інвесторів - це кілька успішних кейсів, які доведуть фінансовий профіт від проектів ДПП. Разом з тим, необхідна й ініціативність від місцевої влади та органів місцевого самоврядування з усіх куточків України - моніторинг місцевих проблем, пропозиції щодо їх вирішення за допомогою державно-приватного партнерства, підготовка спеціалістів, які б могли презентувати і вести такі проекти. Фактично ДПП - це інструмент досягнення цілей, визначених у регіональних стратегіях та стратегіях розвитку окремих міст.

Є й істотна перевага в України сьогодні - ми бачимо колосальний досвід і успіхи інших країн. Більш за те, відвідуючи наших іноземних партнерів в складі Міжурядових комісій, помічаю сигнали готовності підтримувати Україну, допомагати їй в реалізації ДПП. І не лише словом, а й самими інвестиціями.