Рада суддів України, почуйте мене!

20 вересня вищий орган суддівського самоврядування збирався ухвалити рішення, яке я очікую з 2016 року. І ще чекатиму.

У 2015 році я викрила корупційний злочин.

Відтоді мені мстить голова суду, в якому я працюю.

Мстить, бо тиск на мене організовував близький приятель Струкова. У кабінеті «шефа» мене збиралися схилити до прийняття рішення на користь міського голови Полтави.

Через мою категоричну відмову цієї ганьби Струков уникнув. Із мером, в умовах контролю за вчиненням злочину, я спілкувалася сама. За дверима опинився й приятель Струкова – він представляв інтереси градоначальника у справі, котру я розглядала.

Збагнувши, що у вимозі покарання кожного причетного до вчинення злочину я не відступлю, керівник суду задіяв усі адміністративні важелі.

Фабрикував порушення мною трудової дисципліни і на цій підставі перевів на практично погодинну оплату праці та вимагав притягнення до дисциплінарної відповідальності. Виштовхав посеред зими у відпустку, а коли апеляційний та касаційний суди визнали неправомірність його дій, довго відмовлявся виконувати рішення суду. Привласнивши прерогативи ВККСУ та ВРП, порушуючи єдиний статус суддів, поширював відверто неправдиву характеристику з твердженням про мою невідповідність займаній посаді.

А ще покривав нецензурною лайкою, обзивав сучарою, випихував зі свого кабінету, штурхав у спину, йдучи позаду коридором.

Крадькома вдарив кулаком під серце мого чоловіка.

Члени Ради суддів, ви не вірите, що на це здатен статечний чоловік у мантії?

Подивіться відео. Влітку 2016-го Струков порушив ПДР, чинив опір патрульним, доставлений примусово матюкався у відділку поліції.

Не вірите, що голова суду сприяв меру та його людям «домовитися» зі мною? Чому ж тоді він брехав у суді під присягою? Вигороджуючи себе й інших.

Спитаєте, чому Струков досі не притягнутий до кримінальної чи хоча б адміністративної відповідальності?

Майже всі правоохоронні органи обласного центру перебувають у залежності від Октябрського суду. Кожен слідчий десять разів подумає, чи варто псувати стосунки зі свавільним головою суду, який вміє підказати слідчому судді та судді, який розглядатиме справу по суті, «правильне» рішення.

Я неодноразово просила РСУ визнати, що Струков не може виконувати адміністративні повноваження стосовно мене об’єктивно й неупереджено. Його засліплює жага помсти.

Після тривалих зволікань восени 2017-го, провівши виїзну перевірку Октябрського райсуду, РСУ уповноважила свою тодішню очільницю Валентину Сімоненко подати дисциплінарну скаргу на Струкова до Вищої ради правосуддя.

Проте введена в оману Струковим ВРП у травні 2018 року застосувала символічне покарання – сувору догану. Доповідач у справі фактично виступив адвокатом голови суду. Член ВРП Павло Гречківський здійснив ревізію висновків Робочої групи РСУ (29.05.2017) та рішення РСУ (07.09.2017), звернення Уповноваженого з прав людини (12.07.2017), позиції Комітету з питань запобігання і протидії корупції Верховної Ради України (14.09.2016) та припису НАЗК (06.09.2017).

Цими документами встановлене й детально проаналізоване виняткове, тільки до мене, різко негативне ставлення керівника суду та мотив його дій – переслідування викривача корупційного злочину.

Відбувшись переляком, ненадовго принишклий Струков отримав додатковий стимул для збиткувань наді мною: за набуту «славу» й завдані йому неприємності. Врахував попередні промашки і вдосконалив методи «негативних заходів впливу» (за термінологією ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», що гарантує державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції).

І це – не особистісний конфлікт.

Як і раніше, Струков не надає мені дозволи навчатися, підвищувати кваліфікацію, брати участь у міжнародних і всеукраїнських форумах, спрямованих на підвищення авторитету правосуддя й удосконалення судової реформи – нарівні з іншими суддями, представниками Верховного та Антикорупційного судів, членами ВРП та ВККСУ.

За це, як і за явку згідно з повісткою в судове засідання за позовом до мене того ж таки приятеля Струкова, мені оформлено прогули. Що не завадило в ті ж дні здійснити авторозподіл на мене нових проваджень – попри фізичну відсутність у м. Полтаві.

Вихід у нарадчу кімнату розцінено як ухилення (?!) від здійснення судочинства.

Струков невтомно строчить кляузи – до ВРП й Офісу Президента України. На прохання надати ці документи знущально відповідає, що вони існують в одному примірнику.

Справи, визначені мені як слідчому судді, неодноразово лягали спершу на стіл голови суду – для «ознайомлення».

У найбільш «зручний» момент, коли працювати лишилися троє з дев’яти слідчих суддів – інші перебували у відпустках, щодня приходило кілька десятків нових проваджень, а значна частина клопотань слідчих підлягали негайному розгляду, мою єдину помічницю Струков зобов’язав здійснити узагальнення практики роботи суду. Хоча сам він, заступниця голови та деякі інші судді наділені додатковими помічниками.

Конкретні факти зловживань з боку Струкова я повідомляла РСУ в заявах від 30.11.2018, 16.01, 01.04 та 18.06.2019 року.

Ні одне елементарне робоче питання вирішити неможливо. Голова суду зачиняється в своєму кабінеті, а подання письмових заяв чи службових записок обертається максимально тривалим зволіканням із наданням відповідей.

Навіть офіційна сторінка суду на веб-порталі «Судова влада України» слугує для систематичного оббріхування мене.

Працівники апарату, які лише вітаються зі мною, ризикують потрапити «під роздачу».

Розумію, в таке важко повірити. Тому наведу уривок з посту молодого адвоката, сусіда Струкова:

«Сьогодні зустрілись біля квартир. У спину почув образи … сусіду ДУЖЕ не подобається, що я у мережі фейсбук підтримую Ларису Гольник.

Сусід перетворився на "блатного" та почав розповідати, що не тих я вибрав, і взагалі, це не по-сусідськи…

Пані Лариса, … кожен лайк на Вашій сторінці не проходить безслідно та бісить ЇХ».

Аби усвідомити, яких принижень я зазнаю, почитайте, що таке булінг. Погортайте fb-стрічку судді з Черкас Сергія Бондаренка. Дізнайтеся, що пережив він, поки судом керував Володимир Бабенко, забаганки якого відмовився виконувати мій колега.

Способи розправи голів судів над неугодними їм суддями однакові.

Викривач, якщо не отримує ефективного захисту, зламується морально впродовж перших 2–3 місяців. Якимось дивом я тримаюсь уже 5 років.

На засіданні РСУ пролунало, що для ухвалення рішення бракує відомостей, що треба не констатувати наявність у діях Струкова конфлікту інтересів, а знайти шлях для його розв’язання. Наприклад, доручивши управлінські функції стосовно мене заступниці голови.

Вище йшлося, скільки органів перевіряли та вивчали. Папірців, які жодним чином не полегшили мою долю, накопичено вдосталь. Не вперше й РСУ відкладає розгляд питання.

Тим часом конфлікт давно перезрів. Урегульовувати його треба було на початку.

На моєму прикладі судді переконались у всесиллі й безкарності Струкова. Декотрі, що раніше відмовчувалися, зараз відверто потурають примхам голови.

Колектив неспроможний розв’язати проблему. Збори суддів не наважилися зобов’язати Струкова скасувати накази про неповну виплату мені суддівської винагороди. Навіть не вносили до порядку денного рекомендацію змістити Струкова з адміністративної посади, знехтувавши рішенням РСУ № 44 від 07.09.2017 року.

На догоду голові частина «колег» доручає йому писати наклепницькі звернення до різних владних установ. Повноваження виступати «від імені колективу» делегують йому вже й не збори, а оперативні наради, які не належать до органів суддівського самоврядування.

Нещодавно за моїми заявами Державна судова адміністрація провела аудит суду. Виявила низку «порушень вимог законодавства», допущених працівниками апарату.

Не з власної охоти вони підставилися. І далі, якщо формально Струков буде відлучений щодо мене від «керма», покірно робитимуть усе, що він вимагатиме.

Заступниця голови суду теж не зважиться діяти самостійно. Бо перебуває не тільки в службовій, але й психологічній залежності.

Покарати ж слідчого суддю можна хоча б тим, що справу, розподілену зранку, котра потребує невідкладного розгляду, передати під кінець робочого дня. І то вже твій клопіт, скільки часу відпрацюєш понаднормово, аби дотриматися процесуальних строків. Компенсувати тобі ці години керівництво суду не стане в жоден спосіб – метода відпрацьована. Потерпатимуть і помічник та секретар, яких дома чекають малолітні діти й родинні обов’язки. На те й розрахунок – рано чи пізно хтось зломиться.

Я прошу Раду суддів України визнати цілковито очевидні факти: 1) наявності конфлікту інтересів у діях голови суду при ухваленні управлінських рішень стосовно мене, 2) неповідомлення Струковим РСУ про цей конфлікт, а також звернутися до ВРП з відповідною дисциплінарною скаргою.

Істина – на поверхні. З’ясувати її легко змогли іноземні колеги. Котрі не толерують корупцію й не асоціюють себе з недобросовісним суддею, якій обіймає посаду голови суду.

Розблокувати можливість для НАЗК та ВРП притягнути Струкова до адміністративної та дисциплінарної відповідальності від вищого органу суддівського самоврядування вимагаю не я, а Закон та власні нормативні акти.

Закликаю членів РСУ, не приєднуйтесь до ВРП та ВККСУ, які вдалися до переслідувань мене: перша – оголосивши догану на підставі скарг Струкова, друга – не допустивши під цим приводом до конкурсу з відбору суддів до Вищого антикорупційного суду.

Майте сміливість визнати, що судді піддаються не тільки зовнішньому тиску, він можливий і всередині системи.

Ви здатні вдарити собаку з перебитою лапою, викинути з візочка немовля, вкрасти гроші у незрячого жебрака? Напевно, що ні.

Але замало просто не коїти зло. Наважтеся на вчинок. Зв’яжіть руки негіднику. Не подовжуйте мої страждання.

Якщо ж рішучості та принциповості вам забракне, то краще вже зверніться услід за ним до ВРП й скажіть, що на струкових тримається судова система, а викривачам корупції у ній не місце.

Ви все ще не знаєте / не розумієте, що відбувається? То запросіть на засідання мене, Струкова, співробітників НАЗК. Чи, принаймні, зачитайте цей лист, а тоді вже ухвалюйте рішення.

Я не порушувала Закон. Та п’ять років вирвано з мого життя. Чи зможу я просто працювати, а не виборювати щодня можливість чесно виконувати обов’язки судді, залежить від вас.

Годі зволікати й ухилятися від виконання свого прямого обов’язку.

Справедливість має бути відновленою. Хоча б колись.