Українці як антитела світу

Українці пробуджують Світ, нагадують ті цінності які є визначальними для західної цивілізації. Але чи потрібно це Заходу. Роздуми і аналіз.

Я не думаю, що це перебільшення чи гіпербола. Я дійшов до цього висновку, розмірковуючи над подіями останніх 20 років, що відбулися у мене на очах і учасником яких я став.

Ті цінності, на яких будується сучасний західний світ, стали визначальним орієнтиром для українського суспільства, за які ми і воюємо зараз.

Справді, війна між світоглядом і цивілізаційним вибором іде в Україні і навколо нас багато років. Моє хобі — історія, особливо британська. І я завжди лекції з питань базису будь-якого сучасного явища починаю з Magna Carta. Саме в ній, а потім у Habeas Corpus Act були закладені ті принципи, які під впливом вчень Руссо, Лока, Монтескʼє та Гоббса були реалізовані в Декларації прав людини і громадянина Франції та Декларації Незалежності США.

Право на щастя, як абсолют серед інших прав, базується на праві на справедливий судовий розгляд, на недоторканність власності, на непорушність права на життя. Те, що ми розуміємо зараз під Верховенством Права, не є абсолютною дарованою річчю. Це здобуток сторіч правозахисної діяльності, боротьби проти несправедливості і тиранії. І за це, а не за ресурси, бізнес чи олігархів, вмирають зараз українці. Війна іде за ті цінності, за зміну пріоритетів від комуністичних до вільних демократичних.

І українські юристи добре пам’ятають цей перехід від соціалістичного права до «капіталізму», де прав і можливостей у людини більше, бо людина і її права є центром правового регулювання. А ні релігія, ні держава, ні монарх, ні племʼя чи нація не є абсолютом. Абсолютом виявляється людина. Це як раптом зʼясувати, що Бог існує. Уявіть цей перехід за життя одного покоління. Уявили?

А тепер уявіть, що п’ятдесят мільйонів людей від тоталітарного строю і догм держави розвертаються в бік демократії. Ну добре, не всі і не одразу, так зʼявилися хвороби переходу: корупція, рейдери, олігархічна форма правління. Але, будемо чесні, а в якій країні немає корупції? (Зараз адвокати з усіх країн мають закатати очі під лоб і посміхнутися).

І ось ці п’ятдесят мільйонів починають виборювати свій шлях до цінностей Руссо, Гоббса і Лока. Звісно, тоталітарний мафіозний стрій не відпускає. Європа забула, мабуть, які вони зв’язки з колоніальним режимом. І, звісно, колишній метрополії легше корумпувати політиків, медіа і грати гібридну війну, ніж відпускати найбагатшу свою колонію.

Але, відверто. Українці відрізняються від своїх «добрих сусідів» вираженою і агресивною самостійністю і незалежністю. У нас отримати місцеву революцію або маніфестації на кшталт тих, що були літом у Лондоні, набагато легше, ніж будь-де. При цьому, як учасник обох українських Майданів, я вам скажу, що самоорганізація суспільства в ці моменти вражає. Зимою 2013–2014 років ми самі патрулювали вулиці ночами, коли поліція втікла і самоусунулася від захисту населення. Свідомі громадяни охороняли поліцейські офіси, щоб банди не грабували склади зі зброєю під приводом «визволення незаконно затриманих». Я особисто два тижні щоранку об’їздив усі 3 дільниці попереднього арешту і підписував акти як адвокат, що там немає затриманих, і ми ці акти вішали на ворота офісів поліції, щоб мітингувальники не штурмували будівлі. Провокаторів і бандитів люди самі затримували і передавали поліції, яка тоді боялася виходити з укріплених офісів. Це був час прояву тих європейських аксіом, які приписані в Конвенціях, і які ми, українці, обрали собі за світогляд.

Ми обрали шлях вільного суспільства, а не тоталітарного устрою, де сучасні феодали продають квоти на вплив, як раніше продавали прохід через міст чи право торгувати на території барона. І українці є носіями того духу, який у Європі став затухати.

Дух свободи підприємництва, дух свободи віросповідання, дух недоторканості власності, дух рівності. Тому так, українські біженці незручні багатьом суспільствам. Скажемо відверто.

Хвиля українців відрізняється від хвилі міграції, викликаної російськими гібридними війнами останніх 10 років, тим що наші біженці не такі, до яких звикли європейці.

Я часто чув: «Так ви приїхали на нових машинах». Так, у нас жінки здебільшого заробляють і працюють самі і виїздили, рятуючи дітей на тих машинах, які в них були. А ви якби тікали від бомб із Штутгарту, Бірмінгему, Риму чи Орлеану, шукали б віслюка чи коня? Чи з яких часів рівність прав людини вимірюється маркою її автомобіля чи тим, наскільки жалюгідно вона виглядає? Був випадок, коли міграційна програма передбачала курс лекцій українським жінкам щодо гігієни і як часто треба приймати душ. Бо система прийому біженців не врахувала, що виявляється біженці можуть знати про душ, бритви і дезодоранти, більш того мати університетську освіту. Просто бомби і кулі не обирають, кого вбивати – митих чи немитих людей. І від війни тікають усі.

Українці останні 20 років жили набагато багатіше за росіян, бо економічні свободи і підприємництво давали людям шанс будувати життя. І це є предметом заздрості того суспільства, яке обрало шлях збереження тоталітарного комунізму з елементами олігархії. Ви знаєте, скільки росіян переїхало в Київ після 2004 року? Бо вірили, що українці швидше прийдуть до Європи? А після 2014 року скільки російських опозиціонерів стало жити в Україні? Не тому що у нас клімат краще чи овочі свіжі дешевші, а тому що суспільство інше, те, яке іде до цінностей з Magna Carta, книг Руссо і Локка.

Окупанти з Росії в 2022 році були вражені, як живуть звичайні люди в українських селах, що фермери мають дві машини, власні трактори, пральні машини і, уявіть собі, туалет у домі. Ця заздрість і є головною мотивацією вбити, задушити, розбомбити те життя, з яким незгодні тирани.

Зараз для усіх країн в світі українці — це болючий виклик до світогляду. Бо ми приїхали і питаємо: «Упс, а де ж ваші демократичні цінності, за які ми воюємо 10 років?» А де місце вільного підприємництва в Європі? А чому людина з університетським дипломом має менше шансів на підтримку, ніж людина, яка не вміє писати на рідній мові? Чому одні біженці рівніше інших, бо десь жінка не має права говорити, а українські жінки можуть не те що сказати, вони можуть задати дуже «нетолерантне питання».

Днями я прочитав дослідження UA2USA, що українські бізнеси лише в США генерують 60 мільярдів доларів доходу, що дає 8 мільярдів доларів у рік податків (дані наводить Atlantic Council). А скільки податків в ЄС? Хтось рахував? А ви знаєте, що українці працюють? Ні, ми не сидимо в готелях як символ рівності на соціальному забезпеченні інших платників податків. Ми ж за рівність? Тому в Європі, залежно від країни, зайнятість українців становить від 63 до 72%. Наприклад, у UK понад 60% українців орендують житло за власний рахунок, а станом на 2023 рік працювало 58%, а за дослідженнями Університету Бірмінгему у 2025 році кількість економічно активних перевищила 69%. Бо це про рівність, про рівне і справедливе ставлення до свого обов’язку перед суспільством, у якому ти живеш.

В 2023 році, за рік після початку повномасштабної війни, українські емігранти в ЄС (а це 70% жінки) вже працювали понад 50%, а у 2025 цифра понад 65% працюючих показує, що українці сповідують ті ж протестантські цінності, на яких базувалося зростання Західного світу і промислова революція XIX століття – праця, заощадливість та повага до власності (тут відсилка до книги Why Nations Fail).

А тепер зберемо мозайку з усіх цих фактів.

Західний світ сприймає українців як terra incognita. Незрозумілі прибульці, 80% з яких мають університетську освіту, намагаються створити бізнеси, за пару років повністю інтегруються в місцеве життя, вимагають рівних прав, відкривають нові бізнеси і, головне, надсилають мільярди євро в Україну. Бо кожен українець донатить на підрозділи, де воюють його друзі, брати, сестри, сусіди. Так і в кожного українця вдома є родина, яку підтримують.

Українці, які лишилися в Україні, створюють явище, яке, я непевний, є в такому обсязі в кожній європейській країні – вони активно будують свою державу і воюють за неї. Я не хочу цитувати дослідження в ЄС, скільки людей готові воювати зараз заради цінностей Європи. Але ви будете приголомшені: соціальні блага і толерантність разом із комплексом вини (незрозуміло тільки в чому Європейці винні) зробили дуже інертні суспільства, що задихаються в бюрократії, зарегульованості і зовсім не є тією Європою, як ми бачили її в Україні під час наших Революцій.

Неспокійні ми – це факт. Ми боремося за те, в що віримо. Ми виборюємо, тому що життя одне, у нас не буде іншого життя і часу, щоб створити щось для наших дітей. І ми думали, що там, в Європі, кожен рівний у своєму прагненні до щастя, у недоторканості власності, захищений від незаконної експропріації, арешту та свавілля. І я радий, що Європа під дією українських антитіл прокидається. Прокинулася Німеччина, Італія показує, що вона велика і горда країна, Франція згадала, що вона центр континенту, Польща набирає оберти і розвиває економіку (лише українці дали приріст +2,7% ВВП, як пише Reuters), наші друзі Греція, Румунія, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія і Португалія відстоюють ці цінності і демонструють відданість тому, що є спільним для нашої цивілізації. Вони непохитно підтримують, бо це не війна за чиюсь землю чи нафтову свердловину. Це за той світогляд, який пішов з Афін і Риму через Сорбонну, Венецію, Оксфорд, Бостон, Філадельфію і зробив можливим демократію, відсутність рабства і можливість прагнути щастя.

Нажаль, отрута гібридної війни КГБ, яку веде 30 років на усіх континентах тоталітарний режим, паралізувала багато політичних сил у Західному світі. І аби не українці з їхньою «проблемою» і «ситуацією», тихий вірус корупції та політичного підкупу підкорив би світ. Але цінністю власного життя прості українці дають шанс на одужання і повернення до цінностей Локка і Руссо.

В організмі людини є клітини, які гинуть, атакуючи ворога, вони виробляють антитіла – основу імунітету. Мабуть, 80 років був достатній час, щоб імунітет Заходу ослаб. Але не забувайте, хто захистив Європу від Монголів Батия 1240 року (Орда зруйнувала Київ), від Османів 1683 року (козаки зупинили наступ на Відень) і хто сьогодні гине, бо права і Право виявляється в сучасному світі не працює.

І доки війна і вбивство буде називатися в новинах і документах «ситуація», «конфлікт», «проблема», імунітет Заходу не поновиться. Не можна хворобу лікувати добрим словом і «занепокоєністю». Має бути жорстка робота імунітету.

Але ми, українці, даємо шанс згадати, що таке наші з вами спільні цінності, на чому базується наша західна ідентичність:

• право на життя,
• право на справедливий суд,
• право власності,
• свобода підприємництва,
• право на здобуття щастя, проголошене в 1776 році.