Сталося те, що за законами терористичного жанру мало статися – рушниця, яку Росія в першому акті повісила на українську стіну, вистрілила і влучила в Європу.
Сталося те, що за законами терористичного жанру мало статися – рушниця, яку Росіяв першому акті повісила на українську стіну, вистрілила і влучила в Європу.
Прикро, але значна частина провини за цей трагічний інцидентлежить й на самих європейцях. Надто довго вони намагалися не помічати жахливих терористичнихактів, які вчинялися російськими диверсантами і місцевими терористами в Україні,і вдавати що це не тероризм, а такий собі нешкідливий сепаратизм.
Нагадаю, тероризм, це суспільно небезпечна діяльність, якаполягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захопленнязаручників, підпалів, вибухів,убивств, тортур. НаСході України всі ці прояви тероризму були з лишком, але Європа усіляконамагалася їх не помічати - так їй було простіше і комфортніше.
Одним з найбільш вражаючих фактів байдужості Європи до системноїтерористичної діяльності на сході України стало викрадення спостерігачів з ОБСЄ.Майже місяць вони знаходилися в заручниках у терористів, а Європа цього майже непомічала – не влаштовувала демаршів, не ставила ультиматумів, не вживала всіх можливихі неможливих заходів для їх визволення. На превеликий жаль, викраденнязаручників не переінакшило суспільну думку європейців щодо проявів тероризму вУкраїні.
2 червня стався перший провісник майбутньої катастрофи з літаком,коли "мавпа з гранатою" вистрілила ракетою з ПЗРК в будівлю ЛуганськоїОДА, в результаті чого загинуло 8 осіб. Показово, що місія ОБСЄ в Луганську, якуперед тим дехто звинувачував у заграванні з тамтешніми терористами, поділилася тодііз ЗМІ своєю "думкою" що нібито в ОДА могла влучити ракета з українськоголітака. Відтак, терористи тоді не допустили розслідування і знищили всі речові докази.Європа висновків не зробила і знову не стривожилася наявністю в терористів протиповітряноїзброї і тим що вони не вміють нею користуватися.
29 червня в Луганську терористи вже намагалися збитипасажирський літак. На даху одного з гуртожитків ВНУ імені В. Даля булавстановлена ??пусковаустановка ПРЗК «Голка», з якої був здійснений пуск ракети в бік літака. Терористамне вдалося влучити в пасажирський лайнер лише тому що він летів вище за бойовудальність ракети. Пуск ракети бачили сотні очевидців, деталі побаченого місцевіжителі обговорювали в соцмережах, вштабі АТО інформацію підтвердили.
Росія продовжувала накачувати терористів важкою івисокоточною зброєю, але наші європейські партнери прагнули цього не помічати іне намагалися завадити Росії – ніхтоїй навіть за це не дорікав. Більше того, мибачили факти укріплення стосунків з Росією, апофеозом чого стало підписання контрактуРосії з Австрією про будівництво газопроводу "Південний потік" в обхідУкраїни. Тоді австрійські керівники засуджували перед Путіним західні санкції протиМоскви і ратували за тісну співпрацю з Росією, не дивлячись на те що вонаанексувала українські території і підтримує тероризм.
Угорщина прагне дешевих енергоресурсів, Німеччина боїтьсявтратити свої інвестиції в Росії, Франції потрібно продати росіянам "Містралі" і заробити 2 млрд євро, Італіяне хоче втратити російських туристів, Чехія не бажає нашкодити торгівлі зРосією, Кіпр і Хорватія побоюється фінансових втрат… До речі, Голландія більше заінших виступала проти санкцій по відношенню до Росії, тому що опасалася втратитиробочі місця. Врешті-решт, втратила людей.
Ніхто в Європі не показав здатності до рішучих дій не мавмужності назвати Росію спонсором тероризму, а керованих нею бойовиків і диверсантівтерористами. Європейські ЗМІ та політики поблажливо називали їх "ополченцями","повстанцями" та "проросійськими сепаратистами". І лише двієвропейські країни надали нам допомогу у вигляді військової амуніції (навіть незброю) для боротьби із терористами.
Приниженням для Європи стали наслідки її "ультиматуму"із загрозою санкцій до Росії, яким вимагалося підтримати український план мирноговрегулювання, сприяти припиненню бойових дій та відкликати своїх найманців. Провимоги з боку Європи до Росії засудити дії терористів навіть не йшлося, аджеєвропейці терористів там не побачили. Зрештою Росія на європейський ультиматум начхала,а Європа побухтіла й забула – і про ультиматум і про санкції.
Трагічний інцидент зі збитим лайнером наочно показав, наскількидалеко зайшла бездіяльність Європи и її загравання з Москвою. Європейські країни так і не стривожилися виникненням величезноготерористичного утворення на сході України і не стали переконувати Кремльщо вони не будуть закривати очі на спонсорування тероризму та агресію проти України.Навпаки, Москва, користуючись нерішучістю меркантильної Європи, ще більш зухвалороздмухувала конфлікт для шантажування України.
Лише навчені гірким досвідом Польща та Прибалтикасистематично переконували європейські країни в тому що за цю бездіяльністьдоведеться заплатити ще більшу, можливо непомірну ціну. Європа не дослухалася. Сьогодніїй довелося зрозуміти значення прислів’я "Чужа біда - сміх, своя біда –смерть". На жаль, лише через смерть своїх громадян європейці зможуть зрозуміти,що існують речі набагато важливіші за втрату інвестицій або туристів. Сподіваюся,тепер Європа навчиться відрізняти сепаратистів від терористів.
Українці сприйняли трагедію із літаком як свою власну.Ніколи ще в Україні не було таких масових і щирих акцій співчуття іноземнимродинам загиблих. Ми щодня втрачаємо на сході своїх рідних та близьких і мидобре знаємо якою болючою є втрата дорогої людини. Горе зближує ізгуртовує людей та країни. На жаль, інколи лише через біль і нещастя миможемо зрозуміти яким крихким є світ і скільки багато потрібно докласти зусиль тапринести жертв заради щастя жити в безпечному світі.
