Законопроект 1895: чи готові депутати відповідати за свої дії?

20 травня на порядку денному парламенту стоїть законопроект № 1895, який передбачає відповідальність народних депутатів за порушення вимог щодо особистого голосування. Ініціатори законопроекту - Сергій Лещенко,  Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Ігор Луценко, Світлана Заліщук та Анатолій Матвієнко. 20 травня покаже, наскільки депутати відповідальні перед виборцями та чи готові вони покласти край ганебній практиці кнопкодавства, що склалася в українському парламенті.

Голосування чужими картками – це те, без чого не можна було уявити парламенти чи не усіх попередніх скликань. Восьме скликання, попри усі нові обличчя, не стало винятком. Кнопкодави сьогодні є практично у кожній депутатській фракції, і лише представників фракції «Самопомочі» із чужими картками помічено не було.

Неособисте голосування в Україні здавалося цілком нормальною парламентською практикою, поки тема не набула медійного розголосу внаслідок кампанії Руху ЧЕСНО у 2012 році. Критерій особистого голосування став одним із ключових у оцінці доброчесності народних обранців, яку здійснювали активісти ЧЕСНО.  

«Верховна рада – не консерваторія». Із таким закликом звернулось ЧЕСНО до парламентарів у 2013 році. Направду, за ті кілька секунд, які є у народного депутата аби проголосувати, потрібно володіти  майстерністю піаніста, щоб встигнути натиснути кілька кнопок. А народні обранці, як виявилось, дуже майстерні. При цьому, якщо сьогодні вони всіляко намагаються приховати факт голосування чужими картками, ховаючись від об’єктивів камер, то раніше робили це відкрито. А на незручні питання про це знаходили відмовки, які зводились до «однопартієць попросив», себто якщо депутат не може бути присутнім на засіданні, чому б не проголосувати за нього.

І справді, на перший погляд, у голосуванні карткою іншого депутата за рішення, яке той підтримує,  немає нічого поганого. Але мандат народного депутата – не привілей і не пільга, це важливий обов’язок, і якщо депутат не спроможний його виконати, значить потрібно ділитись не карткою, а самим мандатом.

Верховна Рада – це конституційний орган, наділений можливістю приймати потрібні країні закони. І насправді кожен голос із 450 має значення. Це мають розуміти не лише депутати, але й ті, хто їх обирає. Натомість відсутність реформ та прийняття законів, вигідних наближеному до депутатів бізнесу, – результат легковажності виборців та депутатів. Ви цікавились, наприклад, чому під час голосування за постанову №2042, яка змінювала склад Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, за себе та сусіда проголосували одразу два депутати групи “Економічний розвиток”  - Євгеній Гєллєр та Віталій Хомутиннік?

У Кодексі законів про працю є норма, яка передбачає звільнення працівника за прогул, а також за систематичне, тобто 2 і більше разів, невиконання своїх трудових обов’язків. Але народні депутати не є працівниками, і на них не поширює свою дію трудове законодавство. Ні Конституція, ні Регламент Верховної Ради України не містять норм про відповідальність депутатів за кнопкодавство. Законопроект 1895 покликаний це змінити.

                                    Графіка - Надя Кельм

Так, законопроект встановлює санкції за порушення депутатом вимог щодо особистого голосування. Серед санкцій – позбавлення права брати участь у  засіданнях парламенту (10 чи 20 у разі повторного порушення)  із одночасним позбавленням заробітної плати за цей час; втрата депутатом керівних посад у комітетах; невключення депутата до офіційних парламентських делегацій тощо. Також законопроект передбачає оприлюднення інформації про факт кнопкодавства на сайті парламенту.

У Литві, наприклад, за кнопкодавство позбавляють мандата. Натомість українське законодавство, нелояльне до працівників, лояльне до народних депутатів. Законопроект 1895 не передбачає втрату мандатів, але стимулює депутатів голосувати особисто. Чому б за нього не проголосувати?