Українські свята, День флоту та бойовий Містраль

Цікаві метаморфози кояться з українськими святами, аточніше це просто цирк на дроті. До прикладу, за президентства Леоніда Кравчукау 1993 році відповідним указом запроваджено День працівників морського тарічкового флоту України, яке приписувалось відзначати щорічно у першу неділюлипня. Леонід Макарович, будучи досвідченим кон’юнктурником, в хорошомурозумінні цього слова, не наважився відступити від дати відзначення свята, щобула запроваджена ще за часів СРСР.

Другий президент Леонід Кучма, невідомо чим керуючись, у1996 році, як зазначалось у підписаному ним ж указі, враховуючи значення Військово-Морських Сил як невід’ємноїчастини Збройних Сил України у захисті незалежності, територіальної цілісностіпостановити святкувати День Військово-Морських Сил України щорічно 1 серпня. Аце вже в дечому різнилось від дати святкування приміром Дня Військово-морськогофлоту Росії, який в сусідній державі відзначався і відзначається в останнійтиждень липня. З огляду на тогочасну геополітичну ситуацію, різниця суттєва, аточки зору розбудови молодої суверенної та незалежної держави - крок ризикований.Кучма, як бачимо, виявився не з боязкого десятку.

Варто реально визнати, що відзначатипрофесійне свято та ще й такої ваги як День Військово-Морських Сил України, щоприпадає на конкретну дату, не зовсім зручно. Для прикладу, такий день незавжди може припадати на вихідний день.

І вже за підписом Ющенка у 2008 році було об’єднано двапрофесійні свята, а саме  працівниківморського і річкового флоту та військовослужбовців Військово-Морських СилЗбройних Сил України в одне - День флоту України, з відзначанням щорічно упершу неділю липня.

На перший погляд все логічно. Та не все так просто в нашійдержаві. Після того як за булаву взявся Янукович, не оминули змін і наші свята.Указом від 30 грудня 2011 року № 1209/2011 Віктор Федорович установив День флоту України відзначатищорічно в останню неділю липня, тобто як в Росії та Білорусі.

У мене в такій ситуації виникає кілька запитань. Допопередньої влади може бути скільки завгодно претензій (за призначеннями, виборами,ЄВРО-2012, навіть за тими ж святами), погоджуюсь, але де ж та декларація:«Почую кожного». Ще раз наголошу: попередня влада була нікудишня, з людьми нерахувалась. Це все зрозуміло. Але чому теперішня влада чинить так само, як іпопередня, якщо не гірше. Чому не бути відкритими та відвертими? Не провестишироку дискусію з громадськістю. Тим більше, що останнім зазначеним указомзмінено існуючі та впроваджено нові свята. Національне свято, як не крути, все жє відображенням ментальності того чи іншого народу. Певну дату, яка є дорогоюдля пам’яті народу чи навіть невеликого містечка, не можна просто так пошматувати,як аркуш паперу та викинути у смітник. Зрозуміло, «перші» президенти діялиінтуїтивно, можливо і поквапились. А тепер що? Навіщо знову все ламати?

Та навіть і вище зазначене нівелюється перед заявамипредставників сусідньої держави зробленими на тепер вже спільному відзначеннісвята Нептуна двома флотами. Зокрема, екс-депутат російської Держдуми КостянтинЗатулін заявив про те, що знає як примуситиУкраїну дати дозвіл на оновлення Чорноморського флоту Росії. Реально ж такогомеханізму не існує, що цілком логічно з огляду на те, що згідно з українською Конституцієюта законодавством військово-морська база Росії мала існувати до 2017 року. Затеє цілком конкретно апробована методика тиску – ціна на газ. Це ж можна розцінитияк погрозу нашому найвищому керівництву.

Отже, заява, зроблена в такому недружньому тоні наукраїнській землі, вже виглядає дуже цинічною та агресивною. А якщо ще взяти доуваги плани Росії щодо оновлення флоту, а саме у закупівлі та побудовівертольотоносців «Містраль», зброї атакуючого плану, то взагалі перестаєш бодайщось розуміти. В принципі прямих свідчень про розміщення «Містралей» наукраїнській землі немає. Проте опосередковано на таку можливість вказуютькілька фактів.