Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
31.07.2012 09:48

Українські свята, День флоту та бойовий Містраль

Цікаві метаморфози кояться з українськими святами, а точніше це просто цирк на дроті.

Цікаві метаморфози кояться з українськими святами, а точніше це просто цирк на дроті. До прикладу, за президентства Леоніда Кравчука у 1993 році відповідним указом запроваджено День працівників морського та річкового флоту України, яке приписувалось відзначати щорічно у першу неділю липня. Леонід Макарович, будучи досвідченим кон’юнктурником, в хорошому розумінні цього слова, не наважився відступити від дати відзначення свята, що була запроваджена ще за часів СРСР.

Другий президент Леонід Кучма, невідомо чим керуючись, у 1996 році, як зазначалось у підписаному ним ж указі, враховуючи значення Військово-Морських Сил як невід’ємної частини Збройних Сил України у захисті незалежності, територіальної цілісності постановити святкувати День Військово-Морських Сил України щорічно 1 серпня. А це вже в дечому різнилось від дати святкування приміром Дня Військово-морського флоту Росії, який в сусідній державі відзначався і відзначається в останній тиждень липня. З огляду на тогочасну геополітичну ситуацію, різниця суттєва, а точки зору розбудови молодої суверенної та незалежної держави - крок ризикований. Кучма, як бачимо, виявився не з боязкого десятку.

Варто реально визнати, що відзначати професійне свято та ще й такої ваги як День Військово-Морських Сил України, що припадає на конкретну дату, не зовсім зручно. Для прикладу, такий день не завжди може припадати на вихідний день.

І вже за підписом Ющенка у 2008 році було об’єднано два професійні свята, а саме  працівників морського і річкового флоту та військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України в одне - День флоту України, з відзначанням щорічно у першу неділю липня.

На перший погляд все логічно. Та не все так просто в нашій державі. Після того як за булаву взявся Янукович, не оминули змін і наші свята. Указом від 30 грудня 2011 року №  1209/2011 Віктор Федорович установив День флоту України відзначати щорічно в останню неділю липня, тобто як в Росії та Білорусі.

У мене в такій ситуації виникає кілька запитань. До попередньої влади може бути скільки завгодно претензій (за призначеннями, виборами, ЄВРО-2012, навіть за тими ж святами), погоджуюсь, але де ж та декларація: «Почую кожного». Ще раз наголошу: попередня влада була нікудишня, з людьми не рахувалась. Це все зрозуміло. Але чому теперішня влада чинить так само, як і попередня, якщо не гірше. Чому не бути відкритими та відвертими? Не провести широку дискусію з громадськістю. Тим більше, що останнім зазначеним указом змінено існуючі та впроваджено нові свята. Національне свято, як не крути, все ж є відображенням ментальності того чи іншого народу. Певну дату, яка є дорогою для пам’яті народу чи навіть невеликого містечка, не можна просто так пошматувати, як аркуш паперу та викинути у смітник. Зрозуміло, «перші» президенти діяли інтуїтивно, можливо і поквапились. А тепер що? Навіщо знову все ламати?

Та навіть і вище зазначене нівелюється перед заявами представників сусідньої держави зробленими на тепер вже спільному відзначенні свята Нептуна двома флотами. Зокрема, екс-депутат російської Держдуми Костянтин Затулін заявив про те, що знає як примусити Україну дати дозвіл на оновлення Чорноморського флоту Росії. Реально ж такого механізму не існує, що цілком логічно з огляду на те, що згідно з українською Конституцією та законодавством військово-морська база Росії мала існувати до 2017 року. Зате є цілком конкретно апробована методика тиску – ціна на газ. Це ж можна розцінити як погрозу нашому найвищому керівництву.

Отже, заява, зроблена в такому недружньому тоні на українській землі, вже виглядає дуже цинічною та агресивною. А якщо ще взяти до уваги плани Росії щодо оновлення флоту, а саме у закупівлі та побудові вертольотоносців «Містраль», зброї атакуючого плану, то взагалі перестаєш бодай щось розуміти. В принципі прямих свідчень про розміщення «Містралей» на українській землі немає. Проте опосередковано на таку можливість вказують кілька фактів. 


 


Перші два десантні кораблі вже будують у Франції. Їм вже присвоєно назви – «Владивосток» та «Севастополь». Перший планується базувати на Далекому Сході у Владивостоку, а де буде розміщено другий, поки не зазначалось, але за аналогією можна цілком припустити, що в Криму.

Припущення можуть бути припущеннями, але, як кажуть, з пісні слів не викинеш. Володимир Висоцький, що ще до недавна був Головнокомандувачем Військово-морським флотом після відомих військових подій у Грузії, заявив: «Якщо б під час конфлікту з Грузією в нас був корабель типу «Містраль», Чорноморський флот виконав би своє завдання за 40 хвилин, і не потрібно було б 26 годин, як це було тоді». Коментарі зайві.

Отже, сучасна десантна система, що здатна нести до 16 атакуючого плану гелікоптерів типу «Алігатор», що здатні проникати від побережжя на територію до 200 км і атакувати будь-які об’єкти, включаючи військові, цілком реально може бути розміщена в територіальних водах України. Сподіваюсь, що заяви Затуліна залишаться лише заявами, а наше керівництво буде міцним та непохитним, не прогнеться за цінами на газ (а що ж тоді визначали Харківські угоди?) та не допустить нової загрози для нашої держави.

Цікаво, як до такого сусідства поставляться самі кримчани, та й одесити з миколаївцями та херсонцями, бо якщо як вірити заявам представників військово-промислового комплексу Росії, на самих «Містралях» може бути розміщено ядерну зброю.

Ось такі у нас сьогодні, виявляється, свята, друзі!

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net