Як закон про адмінзбір допоможе громадам в умовах війни та економічного спаду?

Український народ продовжує мужньо та відважно боротись за своє майбутнє у нещадній війні, яку розпочала держава-агресор. Війна забирає не лише тисячі людських життів, а й також негативно позначається на національній економіці. Особливо важко переживати такі часи громадам. Частина з них – є прифронтовими територіями, частина – приймає великі потоки внутрішньо переміщених осіб. Вплинула війна і на спроможність місцевого самоврядування, доходи місцевих бюджетів, умови оплати праці персоналу.

Одним з джерел місцевих бюджетів є кошти, що сплачуються громадянами за надання адміністративних послуг (паспорти, дозволи, реєстрації тощо). За даними Мінцифри, попри повномасштабну війну, центри надання адмінпослуг (ЦНАП) продовжують безперебійно надавати якісний сервіс. З початку 2022 року ЦНАП вже надали 3,5 млн держпослуг українцям. Понад 2,5 тисячі точок доступу до адмінпослуг продовжують надавати українцям адмінпослуги в умовах війни.

Отже, в умовах економічної кризи особливо важливого значення для громад набуває актуалізація розмірів адміністративних зборів. Адже в Україні досі не вирішена проблема застарілих, непрозорих, недостатньо обґрунтованих, а інколи навіть незаконних зборів за адміністративні послуги. В нас досі панує хаос у законодавстві, яке стосується оплати адмінпослуг. Ця плата визначається і в законах, і в підзаконних актах. Таких актів більше сотні. Крім того, вони по-різному називають ці платежі («державне мито», «ліцензійний збір», «плата» тощо), а також по-різному визначають і розміри оплати (в неоподатковуваних мінімумах, в мінімальних зарплатах, в прожиткових мінімумах тощо).

Деякі акти Уряду передбачають окремі «платні послуги», тобто умисно подрібнюють повноцінну послугу, щоб встановити додаткові збори за кожну з них. Деякі – майже не змінювалися ще з 90-х років, як-от Декрет про держмито.

Як наслідок, від цього суттєво страждають місцеві громади, адже саме вони недоотримують кошти в місцевий бюджет через те, що збори за їх адмінпослуги встановлені мізерні, або й взагалі є безоплатними. Зараз, в умовах війни та економічного спаду, це питання стало як ніколи актуальним.

Щоб вирішити цю проблему системно група народних депутатів ще у листопаді 2020 року подала законопроєкт «Про адміністративний збір» (реєс. № 4380). Він, в свою чергу, визначає призначення адміністративного збору, зокрема, його компенсаційний характер, встановлює порядок розрахунку адмінзборів та їх сплати. І найважливіше – законопроєкт містить перелік усіх базових (найпопулярніших) адмінпослуг, і щодо кожної з них встановлено чіткий та прозорий розмір плати (що відповідає досвіду багатьох країн-членів ЄС, як-от Чехія, Польща, окремі землі ФРН). Частина цих розмірів відповідає чинним законним розмірам зборів, але переведені у абсолютні одиниці (реєстрація нерухомості, паспортні послуги, реєстрація транспортних засобів). Інші послуги (реєстрація бізнесу, землі, РАЦС) визначені на основі методу аналогії, співмірно до вартості послуг щодо реєстрації нерухомості. Адже усі послуги (реєстрації, витяги) є аналогічними за процесом надання. Для частини масових послуг, зокрема, реєстрації місця проживання, «сільського нотаріату», враховано ще соціальні чинники.

Проєкт Закону про адмінзбір жодним чином не має на меті погіршення матеріального становища громадян. Якщо розмір плати нині складає 85 копійок, то очевидно, що встановлення адекватного розміру плати може бути дійсно більшим у 200 разів. Але при цьому усі вразливі верстви населення цим законопроєктом захищаються, адже надання адмінпослуг у сфері соціального забезпечення громадян ним передбачене виключно як безоплатне. Є можливість адресних компенсацій. Усі довідки встановлені як безоплатні, для стимулювання їх «ліквідації». За загальним правилом, електронні послуги матимуть менший збір.

Тобто законопроєкт вирівнює розміри адмінзборів та актуалізує їх відповідно до сучасних соціально-економічних умов. Адже кожен розмір такого збору має покривати хоча б частину витрат, що йдуть на надання відповідної адмінпослуги конкретному споживачеві. Це справедливіше, аніж оплачувати все за рахунок усіх платників податків. Розміри зборів мають бути обґрунтованими, прозорими та справедливими. Парламент цілком їх може збалансувати до 2 читання. А місцеве самоврядування, в свою чергу, має отримувати належні надходження до бюджетів, щоб мати ресурси на виконання делегованих повноважень та забезпечувати доступність і якість послуг. А в умовах війни та складного економічного становища держави нашим громадам це потрібно як ніколи!