Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
15.08.2023 08:29

Визнання спадщини відумерлою

Адвокат (судовий захист), магістр права

Особливості визнання спадщини відумерлою та передання її у комунальну власність територіальної громади

14 лютого 2023 року Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 712/14171/21, провадження № 61-10639св22 (ЄДРСРУ № 109018792) досліджував питання щодо визнання спадщини відумерлою та передання її у комунальну власність територіальної громади.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

У пункті 8 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).

Судова практика

У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 536/23/17 (провадження № 61-12496св19) Верховний Суд зробив висновок про те, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт спільного проживання заявника зі спадкодавцем, на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України заявник вважається таким, що прийняв спадщину. Отже, не було підстав для визнання спадщини відумерлою у зв`язку з відсутністю спадкоємців після смерті спадкодавця. Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на існування заповіту на ім`я заявника та рішення суду про встановлення факту проживання заявника разом зі спадкодавцем, повно та всебічно обставини справи не дослідив, не перевірив надані учасниками справи докази та помилково вважав, що у цій справі немає спору про право.

У постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 402/396/14-ц (провадження № 61-6848св19) Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції неналежно дослідив обставини справи та не встановив коло спадкоємців, а також про те, що незалучення до участі у справі спадкоємця першої черги та за заповітом значно вплинуло на права і обов`язки останньої як на спадкоємця, тому немає правових підстав для задоволення заяви. Відтак існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, тому вирішення питання про визнання спадщини відумерлою є передчасним.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 641/2666/19 (провадження № 61-12617св20) зазначено, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як і інших справ окремого провадження, зокрема, є таке: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір. За умови наявності спору про право питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження.

У постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20) за заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбузроблено висновок про те, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Верховний Суд зазначив, що метою звернення із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця. У цій справі Верховний Суд врахував, що у відзиві, поданому до суду першої інстанції, та в апеляційній скарзі міська рада неодноразово висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю. З наведених підстав Верховний Суд виснував, що цей факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

ВИСНОВОК: Результат аналізу зазначених норм матеріально і процесуального права дає підстави для висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів:

- факт смерті спадкодавця,

- відсутність спадкоємців за заповітом і за законом,

- усунення їх від спадщини,

- не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття,

- дотримання органом місцевого самоврядвання відповідної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена 27 жовтня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 641/2666/19, провадження № 61-12617св20 (ЄДРСРУ № 101808855).

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи