Зустрічний позов у господарському процесі

Процесуальні строки подання зустрічного позову у господарському процесі: судова практика Верховного суду

20 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/6483/18 (ЄДРСРУ № 80580089) досліджував питання щодо особливостей та процесуальних строків подання зустрічного позову у господарському процесі.

Статтею 42 ГПК України передбачено права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 1, пункт 3 частини 1 статті 42); учасники справи зобов`язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 42).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (частини 1-4 статті 180 ГПК України).

ВАЖЛИВО: Таким чином, з урахуванням викладених норм права зустрічну позовну заяву відповідач має право подати у строк, встановлений судом, який не може бути меншим, ніж п`ятнадцять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 904/2739/18.

Окремо необхідно акцентувати увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2019 року у справі № 905/1069/18 (ЄДРСРУ № 79687657) в які суд вказує, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив про відсутність обґрунтування Товариством неможливості подання зустрічного позову в строк для подання відзиву, оскільки заяв про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку статті 119 ГПК до суду першої інстанції не подавалося (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 922/1077/18).

З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування Товариством поважності причин пропуску строку на пред'явлення зустрічного позову, касаційна інстанція не може прийняти до уваги самі лише посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на практику ЄСПЛ, адже згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.