Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
08.06.2016 10:17

Шлюбний договір: всі «за» чи «проти»

Адвокат (судебная защита), магистр права

Чи потрібно укладати шлюбний договір? Чи можна укласти шлюбний договір вже під час шлюбу? Які права та обов’язки чоловіка та дружини? Правовий стан рухомого та нерухомого майна, а також ...зразок шлюбного договору!

Згідно зі ст. 94 Сімейного кодексу Українишлюбний договір укладається у письмовій формі й обов’язково нотаріальнопосвідчується.

Стаття 92 Сімейного кодексу Українивстановлює, що сторонами шлюбного договору можуть бути зокрема: - особи, якіподали до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву прореєстрацію шлюбу (наречені); -  особи,які вже зареєстрували шлюб (подружжя).

Окремим аспектом необхідно виділити, щошлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СКУкраїни (ч. 4 ст. 93 СК України).

Сімейний кодекс України передбачає, щосто­рони у шлюбному договорі можуть визначити, зокрема: а) правовий ре­жиммайна (ст. 97 СК України); б) порядок користування житлом (ст. 98 СК України);в) право на утримання (ст. 99 СК України).

У цьому матеріалі хочудетально зупинитися на ст. 97 СК України, яка визначає правовий режим майна.

Перш за все необхідно звернути увагу насудову практику, яка існує в нашій державі з приводу цих правовідносин, а самевідносно шлюбного договору Верховний суд України у своїй Постанові від 28 січня2015 року по  справі № 6-230цс 14 вказавна наступне:

«Згідно з частинами першою, дев'ятою статті7 СК України сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншиминормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності тарозумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейнихвідносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливістьурегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межідоговірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість неповинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадамсуспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативнінорми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбнийдоговір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СКУкраїни у випадках договірного регулювання сімейних відносин повиннізастосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, атакож глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення,зміни і розірвання.

Так, частина третя статті 6 ЦК Українипередбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актівцивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд,надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі нормизаконодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунківвласні правила поведінки.

Отже принцип свободи договору відповідно достатей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права навласний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (абоутриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити змістдоговору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасникадоговору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином сторони не можуть на власнийрозсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:

1)        існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

2)        заборона випливає із змісту акта законодавства;

3)        така домовленість суперечитьсуті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦКУкраїни при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті103 СК України.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СКУкраїни, статей 203, 215 ЦК України підставоюнедійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною(сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не можесуперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 

2) волевиявлення кожного із подружжя приукладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішнійволі;

3) шлюбний договір має бути спрямований нареальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіряючи доводи заяви щодо правомірностівизнання сторонами у шлюбному договорі факту проживання однією сім’єю безреєстрації шлюбу та поширення на майно, набуте ними у цей період, режимуспільної сумісної власності майна необхідно зазначити наступне.

Норми СК України у статтях 57, 60, 61, напідставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципинормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їммайна, згідно з якими:

1) майно набуте подружжям за час шлюбуналежить їм на праві спільної сумісної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя дошлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно з частиною другою статті 60 СКУкраїни вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речейіндивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власностіподружжя.

З метою збереження балансу інтересівподружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності та справедливості,СК України містить винятки із загального правила, зокрема, у статті 62 цьогоКодексу.

На  майно, набуте чоловіком та жінкою, які неперебувають у шлюбі між собою або з іншою особою, під час спільного проживанняоднією сім'єю також поширюється режим спільного сумісного майна подружжя таположення глави  8 СК України, якщо іншене встановлено письмовим договором між ними (стаття 74 СК України).

Таким чином, поряд із нормативнимрегулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однієюсім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі)щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу, закон передбачає договірнерулювання цих правовідносин.

Більш детальна регламентація договірногорегулювання відносин між подружжям викладена у статті 64 СК України. У частиніпершій цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорівміж собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіхдоговорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистоюприватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісноївласності подружжя.

При цьому у частині другій статті 64 СКУкраїни сформульована норма, яка дозволяє укладати між дружиною та чоловікомдоговори про відчуження одним із них на користь іншого своєї частки у правіспільної сумісної власності, в тому числі і нерухомості, без виділу своєїчастки та оформлення  права власності.

Окремим видом договірного регулюваннясімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У главі 10 СК України (статті92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбногодоговору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 93СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначаєїхні майнові права та обов’язки.

У частинах четвертій, п’ятій статті 93 СКУкраїни містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору:

по-перше, договір не повинен ставити одногоіз подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно іззаконодавством;

по-друге, за шлюбним договором не можепередаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, правона яке підлягає державній реєстрації.

Категорія "надзвичайно невигіднематеріальне становище", вжита у частині четвертій статті 93 СК України,має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частинитретьої статті 10 ЦПК України».

Примітка: "надзвичайно невигідне матеріальне становище" одного зподружжя визначне у шлюбному договорі, підлягає доведенню у суді в рамкахсудового провадження  на підставі наявнихта допустимих доказів.

Норма статті 97 СК України надає подружжюправо визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи підчас шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Такимчином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять забороничи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонамиправового режиму майна, набутого ними до шлюбу, висновок суду про відповідністьшлюбного договору вимогам статей 64, 74, 93, 97 СК України, статей 203, 215 ЦКУкраїни є правильним.

Сформована правова позиція Верховного судуУкраїни  (у справі № 6-230 цс14):

«Поряд із нормативним регулюваннямправовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю, але неперебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі) щодо майна,набутого до шлюбу чи за час шлюбу (статті 57, 60, 61, 62 СК України) закон устаттях 7, 8, 9, 64, 74, 93-97 СК України передбачає можливість договірногорегулювання цих правовідносин.

Норма статті 97 СК України надає подружжюправо визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи підчас шлюбу, та не містить заборон або обмежень цього права.

Встановивши, що правовідносини сторін таправовий режим спірного майна урегульовано сторонами в шлюбному договорі, судобґрунтовано, виходячи з принципу свободи договору (стаття 8 СК України, статті6, 627 ЦК України) застосував до цих правовідносин норми шлюбного договору, ане загальні норми СК України».

  Висновок: З урахуванням викладеного правова спільнота вважає, що укладання«шлюбного договору» між майбутнім та або діючим подружжям є більш ніждоцільним…

Для тих хто сумнівається та вважає, що самеїх подружжя ніколи не буди робити поділ «чашок та ложок», можу дати настановуабо параду…а саме див. ст. 92 СК України, яка встановлює, що шлюбний договірможе бути укладений вже чоловіком та жінкою, які вже уклали шлюб та є однієюланкою суспільства, а отже після декількох років шлюбу питання або сумніви щодоукладання шлюбного договору зводяться на нівець … але все одно,  вирішувати питання про доцільність таактуальність укладання «шлюбного договору» між подружжям, належить  виключно ВАМ!!!

_______________________________________________________________________________

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

 

місто ____________ ,                                «_______»_________________20____

 

Ми: з однієї сторони – _______________, якийзареєстрований  заадресою:_______________ реєстраційний номер облікової картки платника податків_______________, надалі за текстом «ЧОЛОВІК», та з другої сторони–_____________________,  яказареєстрована за адресою ____________________: реєстраційний номер обліковоїкартки платника податків _______________, надалі за текстом «ДРУЖИНА», разомнадалі за текстом «ПОДРУЖЖЯ»   або«СТОРОНИ», діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, щовідповідає нашій внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та яснійпам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогамичинного законодавства щодо недійсності правочинів, уклали даний договір пронаступне:

 

1. Даним договором  Чоловік і Дружина (Сторони)  врегульовують майнові відносини між ними,включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування взареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов’язків кожного зПодружжя тощо.

1.1. Шлюб між Чоловіком та Дружиною зареєстрований відділом реєстрації актівцивільного стану у _________________________(свідоцтво серії _________№_________, видане відділом реєстрації актів цивільного стану у_______________     «___»____________20__ року).

2. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме,придбане, подароване та/або набуте Чоловіком або Дружиною до реєстрації шлюбу,є особистим майном і належить на праві особистої приватної власністю тому зПодружжя, на чиє ім’я воно було придбане чи набуте.

3. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме,придбане, отримано в дар та/або набуте Чоловіком або Дружиною після реєстраціїшлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власностітому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

4. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме,яке буде придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після укладення даногодоговору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власностітому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

5. У випадку розірвання шлюбу всі об’єктирухомого та нерухомого майна, належні Чоловіку або Дружині, вважаютьсяособистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’я таке майно придбанеабо набуте.

5.1. Сторони домовились, що у випадку та/абопісля розірвання шлюбу, малолітні/неповнолітні та повнолітні діти Чоловіка таДружини від шлюбу вказаному у п. 1.1. цього Договору,  мають право проживати та користуватисянерухомим майном Чоловіка та Дружини незалежно від часу, місця та обставинпридбання цього нерухомого майна.

5.2. Сторони погодили, що у випадку та/абопісля розірвання шлюбу, діти Чоловіка та Дружини від шлюбу вказаному у п. 1.1.цього Договору, будуть проживати під піклуванням Чоловіка до досягненняостанніми повноліття та мають право на успадкування всього належного Подружжюмайна.

6. Сторони домовились, що будь-якізобов’язання за договорами позики, кредитними договорами, іншими договорами,правочинами є особистими зобов’язаннями того з Подружжя, хто є стороною такихдоговорів.

7. Майно (рухоме та нерухоме), що булоподаровано та/або успадковано Чоловіком або Дружиною, вважається особистоюприватною власністю того з Подружжя, ким таке майно було отримано в дар та/абоуспадковане.

8. Дарунки, отримані Подружжям один відодного, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, хто прийняв(одержав) дарунок.

9. Грошові кошти на рахунках в банківськихустановах, будь-які банківські внески, в тому числі відсотки, нараховані поним, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’явідкрито рахунок в установі банку.

10. Жіночі ювелірні вироби, вважаютьсяособистою приватною власністю Дружини.

Чоловічі ювелірні вироби, вважаються особистоюприватною власністю Чоловіка.

11. Речі індивідуального користування належатькожному з Подружжя на праві особистої приватної власності.

12. Сторони домовились, що в спільній суміснійвласності Чоловіка та Дружини залишається наступне майно:

- рухоме майно, отримане подружжям в дар узв’язку з укладенням шлюбу (весільні подарунки);

- речі, що використовуються Чоловіком таДружиною спільно (меблі, побутова техніка тощо);

- домашні тварини.

13. Одностороння зміна умов даного договору недопускається.

Даний договір може бути змінено Подружжям.

Угода про зміну даного договору нотаріальнопосвідчується.

На вимогу одного з Подружжя даний договір зарішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей,а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

14. Одностороння відмова від даного договоруне допускається;

Подружжя має право відмовитися від даногодоговору.

У такому разі, за вибором Подружжя, права таобов'язки, встановлені даним договором, припиняються з моменту його укладення.

15. На вимогу одного з Подружжя даний договірможе бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення,зокрема в разі неможливості його виконання.

16. Даний договір на вимогу одного з Подружжяабо іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бутивизнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексомУкраїни.

17. Сторони заявляють, що жодна з них непоставлена даним договором у надзвичайно невигідне  матеріальне становище.

18. Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договірвідповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваногоправочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, безбудь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для насумовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами беззастосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, миоднаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки,бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, атакож свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать нашіособисті підписи на договорі.

19. Сторони підтверджують, що домовились і немають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даногодоговору.

20. Витрати, пов’язані з нотаріальнимпосвідченням даного договору, Сторони несуть порівну.

21. Нотаріусом роз‘яснено Сторонам положеннячинного законодавства щодо порядку укладення шлюбних договорів, підстав танаслідків визнання їх недійсними, зміст ст. 203 Цивільного кодексу України,статей 92-103 Сімейного кодексу України.

22. Даний договір набирає чинності у день йогонотаріального посвідчення.

23. Договір складено в трьох примірниках, одинз яких зберігається в справах приватного нотаріуса ___________, інші видаютьсяСторонам.

 

ПІДПИСИ: ПІДПИС (чоловік.)  

 

ПІДПИС (дружина)

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net