Механізм оформлення посвідок на проживання для іноземців, які захищають Україну, від КМУ

Як Постанова Кабміну змінює процедуру отримання посвідки на тимчасове проживання для іноземців: детальний розбір та практичний контекст

«Завдяки рішенню Уряду більш захищеними стануть ті іноземці-волонтери, які долучаються до надання стрілецької, тактичної, радіотехнічної, вибухотехнічної, медичної та інших допомог. Також ця Постанова посилює захист іноземців, які перебувають безпосередньо в районах ведення бойових дій, та спільно з нашими підрозділами виконують бойові або службові завдання протягом не менше шести місяців», - пояснив заступник міністра оборони України бригадний генерал юстиції Сергій Мельник

Рішення Кабінету Міністрів про затвердження порядку отримання інформації для оформлення посвідки на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства стало одним із найбільш обговорюваних нормативних актів останніх місяців. Це рішення підготовлено Міністерством оборони України та має на меті посилити правовий захист іноземців, які надають допомогу українським військовим підрозділам у зоні бойових дій. Як адвокат бачу не лише очевидні переваги цієї Постанови, але й приховані виклики, які з часом можуть стати підставою для юридичних спорів.

Що саме змінює новий Порядок?

Постанова чітко окреслює алгоритм дій для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземцям, які активно допомагають військовим підрозділам України. Основні положення:

1. Механізм отримання інформації:

   • Установлено порядок звернення іноземця чи його представника до Міністерства оборони або Міністерства внутрішніх справ з відповідним запитом.

   • Командири військових підрозділів зобов'язані оформлювати інформаційні довідки, що підтверджують факт надання допомоги, перебування в районах бойових дій або участь у виконанні бойових чи службових завдань.

2. Строки та вимоги:

   • Указано чіткі строки для розгляду звернень. Це має скоротити час очікування та знизити бюрократичне навантаження на іноземців.

   • Порядок деталізує, які документи є необхідними для подачі, зокрема, інформаційна довідка від військового підрозділу та інші підтверджувальні матеріали.

3. Підтримка з боку Державної міграційної служби (ДМС):

   • Документи, підготовлені військовими та органами влади, направляються до ДМС для остаточного оформлення посвідки.

   • Процес включає інформування іноземця про прийняте рішення.

Практичні наслідки для іноземців-волонтерів

Постанову справедливо називають новаторською, адже вона вперше системно враховує реалії війни, коли багато іноземців ризикують життям, надаючи Україні допомогу. З практичного погляду, це рішення полегшує їм легалізацію перебування в Україні. Але як юрист, я бачу декілька ключових моментів, які потребують уваги:

• Доведення факту допомоги. Інформаційна довідка, яку видає командир підрозділу, стає наріжним каменем процесу. Проте хто і як перевірятиме достовірність такої інформації? Питання фальсифікації або маніпуляцій може виникнути, особливо у разі відсутності чітких критеріїв оцінки.

• Проблеми з термінологією. Постанова оперує такими поняттями, як “надання допомоги військовим підрозділам” або “перебування в районах ведення бойових дій”. Але що вважати допомогою? Медичний пакет? Тактичний супровід? Чітке визначення цих термінів може врятувати від безлічі судових спорів у майбутньому.

• Часові обмеження. Постанова передбачає, що іноземці повинні перебувати в зоні бойових дій щонайменше шість місяців. Для багатьох волонтерів, які працюють короткостроково, це може стати бар’єром. Чи буде передбачено винятки для тих, хто працює на місцях високої інтенсивності боїв, але коротший період?

Міжнародний досвід у схожих ситуаціях

Світова практика надає чимало прикладів, як різні країни врегульовують питання надання правового статусу іноземцям, які допомагають у військових конфліктах.

1. США:

   • У США існує спеціальна програма для імміграції іноземців, які надавали підтримку американським військовим підрозділам, зокрема у конфліктах на Близькому Сході. Вона включає чіткий перелік документів, спрощену процедуру розгляду заяв та систему квот.

   • Ключовий момент: спрощені вимоги до доведення факту допомоги через письмові свідчення від військових командирів.

2. Канада:

   • Канада пропонує спрощений порядок отримання статусу постійного резидента для іноземців, які співпрацювали з урядом у кризових регіонах. Особливість: заявник має право на розгляд апеляцій у разі відмови.

3. Ізраїль:

   • Ізраїль застосовує надзвичайно ретельний підхід до правового захисту іноземців, які допомагають військовим або працюють у зонах конфлікту. Важливим є залучення незалежних експертів для оцінки діяльності заявників.

Українська модель багато в чому унікальна, але адаптація елементів міжнародної практики може зробити процес більш ефективним.

Виклики для українського правового поля

На перший погляд, Постанова виглядає ідеальною. Проте, як юрист, я не можу ігнорувати потенційні прогалини:

1. Бюрократичні перепони. Попри спрощення процедури, взаємодія між Міноборони, МВС та ДМС може затягуватися через недостатню координацію.

2. Захист прав заявників. Постанова не передбачає механізмів оскарження відмови у видачі інформаційної довідки або посвідки. Це може стати підставою для судових позовів.

3. Питання безпеки. Надання посвідки на проживання особам, які працювали у зонах бойових дій, потребує ретельної перевірки, щоб уникнути ризику проникнення ворожих агентів.

Як це працює на практиці?

У моїй практиці вже траплялися випадки, коли іноземці, які надавали реальну допомогу українській армії, стикалися з неможливістю легалізувати своє перебування в Україні. Одна з таких справ стосувалася іноземця, який був медиком-добровольцем у Бахмуті. Відсутність нормативно закріпленого порядку в минулому створювала численні перепони для оформлення посвідки.

Тепер, завдяки цій Постанові, процедура стане значно прозорішою. Однак реалізація залежатиме від практичного виконання — від готовності командирів надавати довідки до роботи міграційних органів.

Що варто вдосконалити?

На мою думку, необхідно:

• Встановити чіткі критерії та інструкції для командирів щодо оформлення інформаційних довідок.

• Запровадити механізм апеляції для тих, кому відмовлено у видачі посвідки.

• Залучити громадські організації, які працюють з волонтерами, до контролю за дотриманням процедури.

Постанова — це крок у правильному напрямку. Вона визнає важливість внеску іноземців у нашу боротьбу за свободу та пропонує механізми їхньої інтеграції у правове поле України. Однак тільки уважний контроль та вдосконалення процедури зможуть гарантувати, що цей інструмент працюватиме на благо.

Ця Постанова Кабміну — не просто документ. Це визнання того, що світ об’єднався навколо України, і що внесок кожного іноземного волонтера має цінність. Тепер головне — зробити її дієвим інструментом. Як адвокат, я готовий захищати права тих, хто допомагає нам у ці важкі часи, і переконаний, що закон має працювати без винятків і з повагою до кожного, хто ризикує своїм життям заради нашого майбутнього.