Чи потрібні такі зміни до ЗУ "Про держ.рестрацію СПД - ЮО та ФОП"?

На початку цього року довелось брати участь в складі робочої групи Держаного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в розробці змін до Проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» реєстр. № 3011 від 24.07.2008 р., внесеного Кабінетом Міністрів України. Вирішив, що колегам може бути цікаво що саме планується змінити «нашими обранцями». А тому нижче той текст, який було запропоновано Антирейдерським союзом підприємців України, завдяки якому мені вдалось попрацювати над цим законопроектом.

Зміни стосувались в першу чергу Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», та зачіпали й інші законодавчі акти. Тоді нами було акцентовано увагу на ситуаціях пов’язаних з такими діями:

• Внесення відомостей про зміну керівника організації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр);
• Внесення відомостей про зміну складу учасників, членів організацій в Єдиний державний реєстр;
• Внесення відомостей про зміну місцезнаходження організації в Єдиний державний реєстр;
• Отримання дублікатів установчих документів організацій та свідоцтва про державну реєстрацію;
• Створення та проведенні реєстрації організацій, засновниками яких виступають інші юридичні особи;
• Виконання судових рішень (постанов, ухвал, вироків) та реалізації повороту виконання судових рішень.

Вирішили, що при виникненні конфліктних ситуацій навколо юридичних осіб слід приділити особливу увагу таким аспектам:

• Недоопрацьованість питання відомчої підсудності спорів, які впливають на корпоративні права засновників, учасників, акціонерів та членів організацій;
• Методологія доведення ознак протиправних діянь та притягнення до відповідальності, в тому числі кримінальної, за порушення законодавства як посадовими особами, які проводять реєстрацію відомостей в Єдиному державному реєстрі, так і особами, які такі данні (документи) подають.

Серед найбільш пріоритетних завдань є уніфікація як концептуальних підходів до регулювання державою так і уніфікація існуючої нормативно-правової бази, предметом яких є розвиток фондового ринку, організація діяльності юридичних осіб (створення, членство, управління), реєстрації права власності на корпоративні права і реєстрація членства в організаціях в тому числі.

1. Господарсько-процесуальний кодексу України

1.1. Відповідно до частини 1 Проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» реєстр. № 3011 від 24.07.2008 р., внесеного Кабінетом Міністрів України (надалі за текстом - Проекту Закону № 3011) пропонується розширити перелік спорів, які підсудні господарським судам. Та така пропозиція, в формулюванні, яке має місце у Проекті закону № 3011, має певні недоліки.
Так, до спорів між акціонером та особою, яка здійснює облік прав власності на цінні папери, може бути віднесено будь-який спір щодо цивільно-правових відносин, які не матимуть відношення до корпоративних прав акціонера.
Окрім того, Проектом закону №3011 не визначено територіальну підсудність, таких спорів акціонерів.
Більш того, у формулюванні пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу включає в себе лише наступні спори: «4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.»
Таким чином, господарським судам лишаються непідсудними наступні категорії спорів:
- Спори щодо реалізації права на створення, управління, участь в кооперативах, об’єднаннях громадян, приватних та колективних підприємствах за участю фізичних осіб;
- Спори щодо реалізації права на створення, управління, участь в громадських організаціях, професійних спілках, професійних та творчих об’єднаннях, які так само слід розглядати в контексті недобросовісної конфліктології.

Враховуючи наведене вище та виходячи з положень статті 81 Цивільного кодексу України, статті 55 Господарського кодексу України, слід викласти пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу у наступній редакції:
«4) справи, що виникають з реалізації своїх прав засновниками, власниками, членами, учасниками та акціонерами господарських організацій - юридичних осіб приватного права у спорах між ними, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарських організацій - юридичних осіб приватного права, а також спори пов’язані з реєстрацією прав таких засновників, власників, членів, учасників та акціонерів, крім трудових спорів.»

1.2. На нашу думку, слід також доповнити статтю 16 Господарського кодексу України частиною четвертою, яку викласти в наступній редакції:
«Справи у спорах про порушення прав засновників, власників, членів, учасників та акціонерів господарських організацій - юридичних осіб приватного права слід розглядати за місцем знаходження таких організацій. А справи про порушення прав засновників, власників, членів, учасників та акціонерів господарських організацій - юридичних осіб приватного права щодо реєстрації їх прав – за місцем знаходження особи, яка таку реєстрацію здійснює. В разі, якщо спір стосується як прав засновників, власників, членів, учасників та акціонерів господарських організацій - юридичних осіб приватного права щодо реєстрації їх прав так і інших прав, які випливають із статусу засновника, власника, члена, учасника та акціонера господарських організацій - юридичних осіб приватного права, то такі спори повинні розглядатись за місцезнаходженням таких організацій.»

1.3. Уповноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на складення експертних висновків з питань викладених в пункті 4 частини першої статті 12 Господарського кодексу вважаємо за неприпустиме враховуючи наступне.
По-перше, це суперечить статям 1, 2, 3, 5, 6, частині статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», відповідно до яких Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює регулювання ринку цінних паперів, та якими визначено форми та завдання такого регулювання. Можливість написання експертиз Комісією фактично надасть їй можливість виходити за межі регулювання ринку цінних паперів.
По-друге, відповідно до статей 1, 2, 3, 5, 6, 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює регулювання лише ринку цінних паперів. Натомість їй планується надати повноваження приймати експертні висновки по відношенню до всіх корпоративних відносин які виникатимуть як у відносинах з емітентами цінних паперів, так у відносинах з іншими суб’єктами господарювання.
По-третє, вказана норма не кореспондується з нормами Закону України «Про судову експертизу». Адже відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

2. Цивільний кодексу України
Обмеження строків позовної давності щодо оскарження рішень органів господарського товариства позитивно вплине на стабілізацію суспільних відносин при вирішенні спорів між відповідними суб’єктами. Але, знову ж таки штучно обмежується перелік суб’єктів господарювання, до яких ця норма може бути застосована. А тому, ми вважаємо за доцільне доповнити частину другу статті 258 Цивільного кодексу України пунктом 8 такого змісту:
“8) про оскарження рішення органів юридичних осіб приватного права”.

3. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
Запропонованими у статті 17 та статті 37 Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” нормах не визначено правові наслідки не погодження плану санації з уповноваженою особою акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю план санації у разі, коли таким планом передбачено обмін зобов’язань боржника на акції (частки, паї). Також не визначено правові наслідки не погодження плану мирової угоди з уповноваженою особою акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю у разі, коли таким планом передбачено обмін зобов’язань боржника на акції (частки, паї). І, знову ж таки, штучно звужено перелік суб’єктів господарювання, яких стосуватиметься ця норма.

3. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”
Щодо змін до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, то ми переконані в недоцільності та неправомірності прийняття такої норми. Аргументи було викладено вище.

4. Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”
Доповнення частини третьої статті 9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” абзацом такого змісту: “Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств з державною часткою понад 50 відсотків здійснюється визначеною Кабінетом Міністрів України юридичною особою, що одержала в установленому порядку ліцензію на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.” суперечитиме діючому законодавству України.
По-перше, здійснення визначеною Кабінетом Міністрів будь-якою «юридичною особою, що одержала в установленому порядку ліцензію на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів” ведення реєстрів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств з державною часткою понад 50 відсотків може призвести до появи другої «Фінансової компанії «Укрнафтогаз», яка зловживатиме своїми правами на користь приватних інтересів, що були пролобійовані через владні органи. А це прямий шлях для корупційної діяльності такої організації. А тому передача реєстру можлива лише державній установі, уповноваженій на ведення такого реєстру.
По-друге, ми повністю згодні з позицією, викладеною в Висновку Головного науково-експертного управління, в якому вказано, що це призведе до порушення принципу рівності прав акціонерів, які шляхом прийняття участі в загальних зборах акціонерів мають право на обрання особи, яка вестиме реєстр власників іменних цінних паперів.
А тому, вважаємо неможливим прийняття таких змін до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

5. Закон України “Про виконавче провадження”
Вважаємо доцільним внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження”, а саме виключення абзацу двадцять другого частини третьої статті 5 та доповнення статті 10 нормою, якою заборонятиметься залучати до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання недержавної форми власності, які надають послуги з охорони державної та іншої власності, послуги з охорони громадян.
Але в такій запропонованій редакції законодавець не встановлює пряму заборону на залучення суб’єктів господарювання державної форми власності, які надають послуги з охорони. А в такому разі втрачатиметься сенс самих змін, адже ніхто не може гарантувати, що державні охоронні служби використовуватимуть свої права більш сумлінно ніж недержавні. Тому, в цій частині зазначені положення повинні бути додатково вивченні.

6. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”
Зміни, запропоновані проектом закону №3011 до статей 17 та 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” майже повною мірою забезпечують дотримання норм закону при внесенні змін до Єдиного державного реєстру. Проте, є окремі моменти, які слід більш ретельно деталізувати.

6.1. В частині другій та третій статті 7 запропонованої редакції проекту закону №3011 при з зміні відомостей про зміну керівника або відомостей про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи йдеться мова про «… уповноважена особа зборів учасників додатково подає …». Водночас, як в інших положеннях Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (напр. абзац другий частини 11 статті 9 Закону) підтвердженням повноважень є будь-який документ який їх підтверджує.
На практиці це означатиме, що в першому випадку обов’язково треба буде вказувати в протоколі загальних зборів учасників, акціонерів, членів організації особу, яка має особисто здійснити державну реєстрацію. А в другому випадку, що такій особі достатньо буде довіреності та вказання в протоколі, що керівника уповноважено на передоручення відповідних дій будь-яким третім особам. Таким чином в разі прийняття такої редакції може бути ускладнено проведення державної реєстрації змін відомостей про керівника чи то про наявність обмежень щодо представництва через неналежне формулювання винесених на порядок денний загальних зборів питань.
Рекомендуємо викласти відповідні частини статті 7 Закону в наступній редакції:

«2. Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов’язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, уповноважена особа юридичної особи додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення зборів учасників про зміну зазначених осіб та/або завірену в установленому порядку копію розпорядчого документа про їх призначення та, в разі, якщо такі документи подаються представником юридичної особи, додатково пред'являється паспорт та надається документ або нотаріально засвідчена копія документа, що засвідчує повноваження представника.
3. У разі коли зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов’язані із зміною обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, уповноважена особа зборів учасників додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення зборів учасників, яким встановлено такі обмеження та, в разі, якщо такі документи подаються представником юридичної особи, додатково пред'являється паспорт та надається документ або нотаріально засвідчена копія документа, що засвідчує повноваження представника.»

6.2. Враховуючи Висновок Головного науково-експертного управління Верховної ради України вважаємо за необхідне внести зміни до частини першої статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” додавши пункт п’ятий такого змісту:

« завірена в установленому порядку копія документа, що передбачає здійснення передачі новостворюваній юридичній особі у власність або користування приміщення, частини приміщення (договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, договір про спільну діяльність тощо).»

Таким чином і в випадку первинної реєстрації юридичної особи і в випадку зміни її місцезнаходження підтвердження такого місцезнаходження буде підтверджуватись однаково.

Окрім того, слід зазначити, що виходячи з визначення «місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган)», яке дано в статті 1 Закону та статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи може бути і місце проживання її керівника, у випадку якщо не здійснюється діяльність, яка суперечить вимогам житлового законодавства та враховуючи що це прямо не заборонено. А тому, до переліку документів, якими підтверджується факт місцезнаходження можна додати документ, що підтверджує право на проживання керівника у приміщенні, зазначеному як місцезнаходження юридичної особи (як це наприклад відбувається сьогодні при реєстрації громадських об’єднань шляхом подання від керівника гарантійного листа до органів реєстрації).

6.3. До запропонованої редакції першого речення частини 5 статті 7 Закону проектом закону №3011 варто внести уточнення для уникнення непорозумінь та викласти перше речення в такій редакції лишаючи незмінним друге:

« 5. У разі коли документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, подаються особою, що очолює виконавчий орган юридичної особи та відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру, державному реєстратору пред’являється паспорт.»

6.4. Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про господарські товариств» «Установчі документи повинні містити відомості про … місцезнаходження». Натомість Господарський та Цивільний кодекси України такої вимоги не мають.
Враховуючи необхідність обмежити самовільну зміну будь-якими особами, які мають повноваження представляти інтереси організації (керівник, довірені особи) змінювати її місцезнаходження вважаємо за доцільне надати роз’яснення державним реєстраторам, в якому акцентувати їх увагу на таких вимогах до статутних документів господарських товариств. А також внести зміни до Цивільного та Господарського кодексу в частині обов’язкових даних, які мають бути в статутних документах щодо місцезнаходження юридичної особи.

6.5. Частиною 13 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” вказано вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням, серед яких немає повідомлення від уповноваженою особи організації на їх зберігання про наявність таких документів у неї.
Враховуючи це вважаємо за необхідне доповнити пунктом шостим частину 13 статті 9 Закону такого змісту:

«якщо до державного реєстратора надійшло повідомлення від уповноваженого керівного органу юридичної особи, про знаходження у неї відповідних документів, оголошених в заяві про заміну свідоцтва про державну реєстрацію як втрачені. У цьому випадку може бути відмовлено лише в тому разі, якщо між повідомленням про знаходження документів у органу управління юридичної особи та заявою про зміну свідоцтва не минуло 60 календарних днів. Якщо ж орган управління, який заявляє про втрату свідоцтва і який повідомив про перебування його у нього один й той самий, то в такому разі документи про заміну свідоцтва повинні бути розглянуті відповідно до положень цієї статті.»

7. Закону України “Про управління об’єктами державної власності”
Обґрунтування нашої позиції щодо недоцільності та неправомірності доповнення частиною 21 статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, як це було запропоновано проектом закону №3011, було викладено у пункті 5 Висновку стосовно змін до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

8. Кримінальний кодекс України
Проект статті 205-1, фактично дублює статтю 366 Кримінального кодексу України. Проте, на відмінну від статті 366 Кримінального кодексу, проект статті 205-1 передбачає іншого суб’єкта неправомірних дій.
До об’єктивного складу злочину, окрім внесення завідомо неправдивих відомостей, слід віднести також наступні дії: «здійснення їх підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів».
Також, вважаємо за необхідне розширити перелік осіб, які можуть бути визнані постраждалими від таких дій та віднести до них не лише саму юридичну особу та інші юридичні особи, а й учасників, членів, акціонерів та засновників такої юридичної особи.
А тому пропонуємо викласти проект статті 205-1 Кримінального кодексу в наступній редакції:

«Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи
1. Внесення уповноваженою особою в документи, які відповідно до закону подаються для проведення відповідних реєстраційних дій стосовно юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, та/або здійснення їх підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, якщо це заподіяло значну матеріальну шкоду цій юридичній особі, іншим особам, в тому числі засновникам, учасникам, членам, акціонерам такої юридичної особи, -
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, вважається значною, якщо вона в двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»