Чому вже два роки відсутня ОКУ, що має збирати "податок зі смартфонів"

Як відомо, 04 листопада 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/7679/20 апеляційні скарги ГС «Український музичний альянс» та Мінекономіки - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2020 року, без змін -  https://reyestr.court.gov.ua/Review/101006218. Нагадаю, що судом першої інстанції було визнано протиправними та скасовано рішення Комісії від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління «Український музичний альянс» у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах (приватна копія), а також наказ Мінекономіки від 18.02.2020 № 267 «Про акредитацію організації колективного управління» - https://reyestr.court.gov.ua/Review/90234137.

Обидва скасованих документа є актами індивідуальної дії. При цьому, відмінність від встановлення незаконності (протиправності) актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням (правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 08.12.2009 року у справі 09/235).

Таким чином, оскільки оскаржуваний наказ Мінекономіки є актом індивідуальної дії, то починаючи з 28 жовтня 2019 року Громадська спілка «Український музичний альянс» не має права здійснювати діяльність щодо збору та виплати авторської винагороди у сфері приватного копіювання.

Чому саме з 28 жовтня 2019 року

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень  Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа (Мінекономіки) оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п`ятим частини п`ятої та абзацами четвертим і п`ятим частини шостої статті 11 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті. 

Беручи до уваги той факт, що вказаний Закон набрав чинності 22.07.2018 року, чотирнадцятимісячний строк закінчується 22.09.2019 року, тобто, Мінекономіки мало розпочати процедуру акредитації з оголошення конкурсів 23.09.2019 року.

Так, 23.09.2019 року на офіційному веб-сайті Мінекономіки було опубліковано оголошення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління:

- публічне виконання музичних недраматичних творів https://is.gd/NnOZaf

- публічне сповіщення музичних недраматичних творів https://is.gd/JdQxFN

- репрографічне відтворення https://is.gd/QI4d8E

- право слідування https://is.gd/YsyTjC

- відтворення в домашніх умовах https://is.gd/L8TVxg

Датою закінчення прийому заяв про акредитацію організації колективного управління у зазначених сферах в оголошені було визначено - 28.10.2019 року.

Таким чином, з 28 жовтня 2019 року втратили чинність всі раніше видані свідоцтва про облік організацій колективного управління та свідоцтва всіх уповноважених організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом.

Відповідний текст щодо втрати чинності свідоцтв було опубліковано Мінекономіки наступного дня - 29 жовтня 2019 року:

Але, поки в адміністративних судах розглядалися спори щодо правомірності отримання організаціями колективного управління акредитації у відповідних сферах, Громадська спілка «Український музичний альянс» встигла наподавати купу позовів до господарського суду з вимогою стягнути з відповідачів (імпортерів) відрахування у сфері приватного копіювання за період дії «нової» акредитації.

Однак, як вже зазначалося вище, 04 листопада 2021 року ГС «Український музичний альянс» було позбавлено акредитації у сфері приватного копіювання, а оскільки наказ про акредитацію є актом індивідуальної дії, то він втрачає чинність з моменту його прийняття, тобто, у нашому випадку - з 18.02.2020 року.

Таким чином, доля справ про стягнення відрахувань не викликає сумнівів:

1) немає акредитації – 2) немає права звернення з позовом – 3) відмова у позові.

Що намагається вигадати УМА

Громадська спілка «Український музичний альянс» вирішила піти іншим шляхом та по всіх справах подала заяви про зміну підстав позову. При цьому, по деяких справах представники спілки трохи перестаралися та змінили не тільки підстави але і предмет позову. Одночасно! Що не допускається і про це суд в одній зі справ вже зазначив - https://reyestr.court.gov.ua/Review/101278807   

Мотиви таких заяв, чесно кажучи, надихають:

 - оскільки адміністративним судом встановлено протиправність дій Комісії під час проведення конкурсу з «акредитації», то свідоцтво «уповноваженої» організації колективного управління продовжує діяти;

- на думку ГС «Український музичний альянс», вона буде залишатися «уповноваженою» організацією колективного управління доки Мінекономіки не визначить нову дату проведення нового конкурсу з акредитації.

(Ну дійсно, просто відмовитись від позову це не так цікаво, як вигадати щось «інтересне» та з несамовитою  насолодою витрачати час суду і відповідача, як це вже було, наприклад у цій справі - https://reyestr.court.gov.ua/Review/99445809)

В чому полягає безпідставність позиції УМА та на що необхідно звернути увагу

По-перше: у справі №640/7679/20 було встановлено, що рішення Комісії є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки Мінекономіки було оголошено про зміну дати і часу проведення засідання Комісії з акредитації та «продовжено розгляд заяв, що були подані в рамках раніше оголошеного відкритого конкурсу, вже за новими правилами, визначеними Положенням № 375».

Тобто, будь-яких висновків, якими встановлено обставини, що Мінекономіки було порушено вимоги ст.16 Закону саме на момент опублікування оголошення про початок відкритого конкурсу, як того вимагає Закон, у рішенні суду відсутні.

Вищезазначена норма є імперативною, тобто, містить посилання на обов’язковість здійснення конкретних дій Установою та строки їх здійснення.  У нашому випадку, мається на увазі обов’язок Установи опублікувати оголошення про початок відкритого конкурсу у чотирнадцятимісячний строк, а саме до 23.09.2019 року. Всі наступні дії щодо формування складу Комісії, приймання документів, порядку проведення конкурсу перенесення дати конкурсу тощо - є похідними, тобто такими, що не відміняють «дату закінчення прийому заяв», а саме - дату закінчення дії свідоцтв уповноважених організацій колективного управління. З цього приводу рекомендую врахувати мотиви, викладені у рішенні апеляційного суду - https://reyestr.court.gov.ua/Review/98641657.

Також, не треба забувати, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію  суб'єкта владних повноважень, не ставить своїм завданням підміняти компетентні національні органи. Цим хочу сказати, що не суд визначає дату проведення конкурсу або дату закінчення прийому заяв – це дискреційні повноваження Мінекономіки, а проведення конкурсу та обрання організації колективного управління у відповідній сфері – це вже дискреція Комісії.

По-друге: у минулому році я вже обурювався на тему лобіювання у законопроекті №3377 інтересів лише однієї ОКУ в конкретній сфері колективного управління https://blog.liga.net/user/dterzeman/article/37542.  Але, більше не буду. І ось чому.

На сьогодні норма п.3¹, якою було встановлено, що «Тимчасово, до узгодження остаточних розмірів тарифів у процесі переговорів або визначення їх судом, але не пізніше ніж до 31 грудня 2021 року, користувачі, що відповідно до вимог цього Закону зобов’язані сплачувати винагороду за відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників, сплачують відповідній акредитованій організації винагороду згідно із ставками відрахувань, що діяли протягом останніх трьох років до набрання чинності цим Законом» - обернулася проти її лобіювальників.

Справа у тому, що відповідно до свого «колишнього» свідоцтва (яке УМА досі вважає дійсним) спілка є «уповноваженою» організацією колективного управління.

Але, відповідно до Закону, сплачувати винагороду у сфері приватного копіювання до 31 грудня 2021 року користувачів зобов’язано лише «акредитованій» організації колективного управління, тобто ОКУ, що здійснює свою діяльність на підставі рішення Комісії та наказу Мінекономіки, які прийнято у відповідності до норм Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Таким чином, на сьогодні, а точніше з 28.10.2019 року 1) не існує «акредитованої» організації колективного управління у сфері відтворення у домашніх умовах (приватне копіювання), 2) «остаточні тарифи» у цій сфері узгоджено не було, 3) сплачувати авторську винагороду «уповноваженій» організації Законом не передбачено.

Зверніть увагу на  Оголошення до відома громадськості про діяльність акредитованих організацій колективного управління, у якому Мінекономіки дуже просить повідомляти про випадки виявлення фактів порушення вимог законодавства про збір винагороди акредитованими організаціями колективного управління у сферах обов’язкового і розширеного управління.

По-третє: цікава інформація для інших ОКУ.

Якщо господарський суд підтримає «теорію» УМА у спорах з імпортерами (навіть не уявляю, як буде виглядати мотивувальна частина такого рішення), то виходить, що станом на сьогодні у п’яти сферах колективного управління, а саме: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів, 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів, 3) репрографічне відтворення, 4) право слідування та 5) відтворення в домашніх умовах – ВІДСУТНІ ДІЮЧІ АКРЕДИТОВАНІ ОКУ, оскільки всі п’ять оголошень було опубліковано Мінекономіки в один день 23.09.2019 року і в усіх п’яти оголошеннях зазначена «дата закінчення прийому заяв про акредитацію організації колективного управління» -  28 жовтня 2019 року.

Тобто, всі зазначені ОКУ повинні продовжувати діяльність у своїх сферах колективного управління як «уповноважені». Ну що тут сказати, третій рік, працюють нові правила у сфері колективного управління, але не для представників УМА, які продовжують жити минулим.

Хочу нагадати шановним колегам, які вважають своє Свідоцтво №2/У від 20.12.2007 року діючим, що у такому випадку продовжує діяти і інше Свідоцтво - № 3/У від 29.12.2014 року, видане Державною службою інтелектуальної власності України Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнське агентство авторських прав».

А оскільки ВААП у цьому році залишився без акредитації у сфері репрографічного відтворення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99836023), то можемо чекати конкуренцію на ринку збору авторських роялті. Зрозуміло, що це в теорії, якщо сприймати доводи УМА близько до серця.

Висновки

 1) з 28.10.2019 року втратило чинність Свідоцтво від 20.12.2007 № 2/У, видане Об`єднанню підприємств «Український музичний альянс» (правонаступник – Громадська спілка «Український музичний альянс) Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;

 2) з 28.10.2019 року та на сьогодні не існує акредитованої організації колективного управління у сфері у сфері обов`язкового колективного управління «відтворення у домашніх умовах» (приватне копіювання).