блоги

Добігає кінця зима, яку ми вперше формально прожили без російського газу й за дефіциту вугілля. Це, безперечно, здобуток влади і трішки погоди . Запасів палива для ТЕС, а також газу справді вистачає. Проте, як виявилося, не все було передбачено. А саме – виникнення профіциту нічної енергії (перепади споживання) та надлишок енергопотужностей атомних електростанцій.

Влада активно звітує про падіння попиту на енергію, проте забуває сказати про проблеми, які супроводжують цей процес. У Міненерго, зокрема, кажуть про зниження споживання електроенергії на 12-15%. Й додають, що у нас, мовляв, досить палива та маневрових ТЕС аби задовольнити піки в енергосистемі. Однак існує одне «але». В Україні є 15 атомних діючих блоків, які за своєю природою повинні працювати в постійному режимі без різноманітних маневрів та розвантаження.

І, виявляється, що навіть після будівництва та підключення лінії, яка дала змогу передати надлишкові потужності від Рівненської та Хмельницької АЕС до центральної України, у нас є «вільних» потужностей на 1,3-1,5 ГВт.

Вирішувати проблему мають як завжди профільне міністерство та НКРЕКП. Проте, схоже, їм не до цього. Жодного руху у такому напрямку не здійснюється. Були знижені нічні тарифи, на енергію. Цей крок начебто повинен був стимулювати споживачів «вести нічне життя». Але цей задум не був реалізований.

Перехід на лічильники енергії, які дозволяють економити, наприклад, уночі, дуже ускладнений непотрібними процедурами. Процес цей дуже замонополізований й не дешевий (близько 3 тис. грн.). Отже це не є рентабельним способом для споживача зекономити кошти й відповідно держава таким чином не зможе вирішити цю проблему.

Влада пішла іншим шляхом. Зараз здійснюються спроби «спихнути» надлишкову енергію в сусідні країни до Білорусі та Молдови. Не зрозуміло, чи купуватимуть вони енергію. Це – ситуативне вирішення проблеми. Перед вітчизняною енергосистемою сьогодні стоїть питання про будівництво нових ліній в межах країни у напрямку дефіцитних регіонів. Інший варіант – спорудження енерговитратних підприємств навколо електростанцій, які мають вільні потужності. Таким виробничим потужностям можна надати тарифні преференції або надати можливість напряму купувати енергію за цінами виробника енергії минаючи енергоринок. Отже варіанти вирішення проблем з надлишковою енергією є. Головне, щоб держава у своїх рішеннях орієнтувалася на споживача й власні інтереси, а не тільки переймалася інтересами монополіста.