Головна логіка норм 4 і 25 статей Конституції України і кореспондуючих з ними статей Закону України “Про громадянство” полягає у тому, що припинення громадянства можливе. Хоча б тому, що ніхто не може порушити право людини вийти з українського громадянства. Будь-яка повнолітня особа може вийти з українського громадянства з міркувань небажання нести зобов'язання перед українською державою. Наприклад, в частині мобілізації.
Саме про це прямо вказано у першій частині статті 25 Конституції України.
“Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений ... права змінити громадянство”.
У статті 4 зазначається: “В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом”.
Отже, народні депутати, ухвалюючи Конституцію України, прямо вказали, що може бути припинено українське громадянство. Це добровільний вибір кожної людини.
Питання у тому, що є підставою для припинення громадянства. Це пояснює низка статей Закону України “Про громадянство”. У статтях 8 “Набуття громадянства України за територіальним походженням”, 9 “Прийняття до громадянства України”, 10 “Поновлення у громадянстві України” вказується, що людина, яка хоче отримати українське громадянство, має ОБОВ'ЯЗКОВО відмовитись від іншого громадянства.
А умовою припинення громадянства є те, що людина добровільно отримала інше громадянство або, отримавши українське громадянство, не виконала зобов'язання вийти з іншого громадянства. Це детально розтлумачується у статтях 17 “Підстави припинення громадянства України”, 18. “Вихід з громадянства України”, “Підстави для втрати громадянства України”.
Згідно статті 22 “Повноваження Президента України
Президент України:
1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;
2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;
3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства”.
У статті 23 відображаються “Повноваження Комісії при Президентові України з питань громадянства
1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України.
3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства”.
Отже, саме Президент України на основі повноважень, передбачених Конституцією України та закону України “Про громадянство”, ухвалює Указ про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України. Робить він це на підставі подання Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Таких указів про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України насправді видано безліч президентами всіх каденцій.
До речі, у попередньому коментарі з цього питання я згадував, що Указом Президента Порошенка було припинено громадянство народного депутата фракції “Радикальної партії” Андрія Артеменко, у якого окрім українського було ще громадянство Канади. Але цікаво, що тим самим Указом було припинено українське громадянство Олександра Боровика, який за підтримки Саакашвілі балотувався на посади міського голови міста Одеси. Його українське громадянство було припинено, бо він, попри зобов'язання, не вийшов з громадянства Німеччини, яке у нього було до отримання громадянства України.
Судова практика рішень Верховного Суду з питань громадянства беззаперечно базується на визнанні норми, що громадянин України повинен мати лише українське громадянство.
Я зараз не дискутую питання доцільності множинного громадянства. Це окрема дуже нетривіальна дискусія.
Не приховую, що не є прихильник цього. Кожна людина повинна зробити добровільний вибір, чи є для нього Україна понад усе. Якщо — ні, то як вільна людина може не мати обов'язків перед українською державою, але тоді і на її долю та шляхи розвитку не повинна впливати. Тобто, не мати право обіймати посаду на державній службі та обирати та бути обраним на виборчу посаду в органах державної влади та місцевого самоврядування.
І наостанок.
Укази про надання та припинення громадянства не оприлюднюють. Тому суспільство досі перебуває у дискусіях, чи дійсно виданий Указ про припинення громадянства пана Корбана та Коломойського.
Враховуючи публічний статус цих осіб, важливо, щоби Президент України або хтось з його представників виступив з офіційним, по-перше, підтвердженням щодо припинення їхнього громадянства, по-друге, поясненням причин такого рішення.
Скоріше за все у Комісії при Президентові України з питань громадянства є документально підтверджені докази, що ці особи мають також інше громадянство. Хоча це не є великим секретом, але офіційне роз'яснення зніме питання щодо причин цього рішення, а також підтвердить тяглість позиції української влади щодо питання громадянства, незалежно від того, хто є главою держави.
Правда, при цьому залишається питання, як давно у нинішньої влади є документально підтверджені докази, що ці особи мають також інше громадянство, і чому рішення з цього приводу ухвалене лише зараз. Бо важливо, щоби такі рішення не були пов'язані з політичними чи бізнесовими міркуваннями, були зрозумілою для громадян сталою практикою послідовності дій влади. Це дасть людям можливість самим ухвалити рішення про відмову від українського чи іншого громадянства, а не бути заручником чогось шантажу з цього питання. До речі, право на поновлення громадянства передбачено законом України “Про громадянство”, але для цього потрібно буде відмовитись від іншого громадянства.
