"Післясмак свята": пропозиції для зміцнення соціальної сфери України

Час віддати належне тим, хто турбується про інших, і перетворити турботу на професію, а не лише поклик серця.

У першу неділю листопада Україна відзначає День працівника соціальної сфери. Багато величних слів лунає з нагоди професійного свята. Але урочистості минають, а проблеми соціальної сфери залишаються.

До соціальних працівників приходять люди, які опинилися у скрутних життєвих ситуаціях, часто зневірені, травмовані та виснажені стресом. І хоча фахівець не завжди може вирішити всі їхні проблеми, він здатний допомогти людині відновити віру у власні сили, знайти ресурси і зробити перший крок до змін. Це не утопія, а реальна можливість, якщо фахівець має професійні знання, володіє сучасними методами роботи і ставиться до клієнта як до людини, здатної відновити себе.

Але чи мають нинішні працівники соціальної сфери такі знання та вміння? Можливо, але не точно… За результатами оцінки кадрового потенціалу, проведеної організацією Maestral за підтримки ЮНІСЕФ у чотирьох регіонах України у 2025 році, лише невелика частина фахівців, близько 15%, має вищу освіту з соціальної роботи. Більшість відзначає низький рівень задоволеності професійним розвитком і гостру потребу у спеціалізованих знаннях, уміннях та навичках. На додачу, соціальні працівники щодня працюють у високому психологічному навантаженні, стикаючись із травмою, стресом і зневірою своїх клієнтів, і часто не мають системної підтримки чи можливостей для підвищення кваліфікації. Низький престиж професії та недостатні соціальні гарантії лише посилюють цю проблему, а фрагментована система навчання та відсутність єдиної систем професійного розвитку, схожої на ту, що побудована в охороні здоров’я та в освіті, перешкоджають сталому розвитку галузі.

Оскільки соціальні працівники щодня працюють із вразливими групами, у всьому світі для них існують професійні етичні норми. Вони визначають межі поведінки, є інструментом захисту як клієнтів, так і фахівців. Ці норми не статичні — вони змінюються відповідно до нових практик і технологій надання соціальних послуг. Так, протягом останніх років свої етичні кодекси переглянули фахові асоціації у Великобританії (2021), Канаді (2024) та Німеччині (2025). Актуально це й для України, де діє Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи, затверджений у 2005 році і базований на міжнародних стандартах 1994 року (які оновлювались після цього двічі). Сьогодні кодекс потребує переосмислення, щоб відображати нові виклики, складність роботи з людьми у кризових ситуаціях, цифрові технології та міжнародні стандарти.

Саме на ці виклики відповідає проєкт «Зміцнення системи професійного розвитку та компетентностей працівників соціальних служб», який впроваджують ЮНІСЕФ та ГО «Ліга соціальних працівників України» у співпраці з Національною соціальною сервісною службою України за фінансової підтримки уряду Швеції. Проєкт спрямований на те, щоб соціальні фахівці мали опору у своїй професійній діяльності, щоб підвищувалась якість соціальних послуг і зміцнювалась довіра до професії.

Важлива частина змін – механізмів підвищення престижності професії. Йдеться не лише про статус, а про конкретні речі: справедливу оплату праці, соціальні гарантії, безпеку, можливість навчатися, отримувати супервізію. Не секрет, що соціальна сфера — одна з найменш оплачуваних у країні. Звісно, соціальна робота – не синекура у жодній країні світу, але ж не настільки, щоб фахівець із вищою освітою отримував мінімальну заробітну платню та одночасно виконував емоційно виснажливу роботу.

Ми говоримо про Концептуальні засади безперервного професійного розвитку, які формують основу майбутньої системності, де навчання та підвищення кваліфікації стають частиною професійного шляху. Поряд із цим триває робота над оновленим Кодексом етики, який повертає сенс і гідність професії. Адже соціальна робота – це не просто набір функцій, це ціннісний вибір і культура поваги.

Проєкт також розробляє чотири стандартні навчальні програми для професійного розвитку працівників соціальних служб: щодо проведення супервізії для працівників соціальної сфери; щодо кейс-менеджменту; стосовно принципів надання соціальних послуг (для надавачів послуг); базовий курс для парапрофесіоналів. навчання за цимипрограмами в тестовому режимі буде проведене у кількох територіальних громадах.

Крім того, проєкт оцінює університетські програми соціальної роботи на предмет відповідності міжнародним стандартам та державним рішенням щодо права кожної дитини на виховання в родині, захисту прав дітей і сімейної підтримки. Він підтримує створення Центрів професійного розвитку, які проводили б підвищення кваліфікації, розвивали систему супервізії (наставництва) та інші форми професійної підтримки – стажування, адаптаційні програми, навчальні модулі тощо.

Ще один напрям – формування спільноти національних тренерів. Це дозволить об’єднати найкращих фахівців, щоб знання передавалося далі й навчання стало сталим процесом, а не разовим заходом.

Наразі професіоналізм у соціальній сфері – це не бюрократія, а найвища форма турботи. І сьогодні Україна робить крок до того, щоб турбота стала системою, а не лише покликанням серця.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, озвучені в колонці, належать авторці й не обов’язково відображають погляди уряду Швеції, ЮНІСЕФ та/або інших міжнародних партнерів.