Місія "Придбати завод"-2. Що ми знайшли у закритій частині реєстру?

Друга частина кейсу з перевірки об’єкту інвестування.

Коротко нагадаю про що мова. Клієнт купує завод на півдні України, а моє завдання – перевірити ризики та правильно оформити угоду. Перша частина кейсу тут: https://blog.liga.net/user/asalalayko/article/42355.  

На першому етапі ми з'ясували всі «підводні камені» заводу. Картинка виявилася не ідеальною, але клієнта це не налякало. Тож ми перейшли до структурування угоди.

Якщо на першому етапі потрібно з'ясувати «що я інвестую?», то мета другого етапу – вирішити «як я це зроблю?». Інвестор хоче купити бізнес із мінімальними витратами. При цьому потрібно нівелювати ризики, виявлені під час перевірки, та дотриматися юридичних процедур. Мовляв, і рибку з'їсти, і кісточкою не вдавитись. Над цим і працюємо.

Які таємниці приховував цех заводу  

Так ми з'ясували, що нерухомість заводу складається з майнового комплексу: цех, склад, офіс, електростанція, підсобні будівлі та земля. Скрізь на нас чекали сюрпризи.

Наприклад, цех приховував цікаву таємницю. В результаті спецакредитації ми, адвокати, отримуємо доступ до закритої частини реєстру прав власності на нерухомість. Там ми бачимо не лише історію володіння, а й усі реєстраційні документи. У пересічних громадян таких можливостей немає.

І часто реєстратори або помиляються, або забувають внести в реєстр потрібну інформацію. Так трапилося у нашому випадку.

У закритій частині реєстру ми знайшли архівний запис 16-річної давнини про те, що цех перебуває під забороною відчуження за договором іпотеки. У «новому» реєстрі, який працює з 2013 року, відомості щодо цього факту відсутні. Є два варіанти: або заборона на відчуження досі діє, або інформацію про його припинення просто не перенесли до нового реєстру.

Вже тільки ця «знахідка» компенсує витрати на юридичний аналіз. Уявіть, ви купуєте завод, де найціннішим активом є цех, і після угоди спливає заборона відчуження. Хто знає, до чого це могло призвести.

Хто заплатив за порятунок угоди

Ми повідомили про все клієнта і запропонували відкласти угоду, доки продавець не зніме іпотеку з цеху. До речі, це виявилося непросто.

Продавець зіштовхнувся зі значними бюрократичними труднощами. Банк видав таку відповідь, що жоден нотаріус не схотів проводити зняття іпотеки. Мало хто візьметься за такі проводки. А хто погоджується, бере за це великі гроші.

Щоб зняти іпотеку, продавцю довелося вийти на топ-менеджерів головного відділення банку, знайти «зручного» нотаріуса, витратити чимало часу та грошей. Це все могло б лягти на плечі нашого клієнта, якби він знехтував перевірками.

Далі ми взялися за землю. Але цю історію я розповім трохи згодом.