У фермерського господарства є тільки судовий шлях реалізації свого права на землю, яка була надана фізичній особі.
У попередньому матеріалі ми розповідали про шлях оформлення права користування земельними ділянками для фермерського господарства, які були надані особі, яка таке ФГ реєструвала. Відповідно до ситуації, яка склалась зараз, у фермерського господарства є тільки судовий шлях реалізації свого права. Судова практика на сьогодні така, що фермерські господарства мають можливість законно та справедливо залишати такі ділянки за собою, хоч звісно краще б дане питання було для фермерів менш обтяжливим.
Виходячи із описаного щодо судової практики в цьому питанні та керуючись частиною 5 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка містить імперативну норму ( висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права ), фермерське господарство має повне право здійснити реєстрацію права користування земельними ділянками за ФГ та мало б це реалізовувати без особливих проблем.
Проте, державні реєстратори відмовляють у реєстрації права користування землею не заважаючи на вищевказане, посилаючись на норми Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ” та Постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державні реєстратори відмовляють у проведення реєстрації права користування земельними ділянками фермерським господарствам, і у відмовах зазначають, що “з поданих фермерським господарством документів, зокрема державного акту на право постійного користування чи оговору оренди, неможливо встановити факт набуття господарством права постійного користування чи права оренди земельною ділянкою з відповідним кадастровим номером”.
За таких обставин і виникає питання як бути і як діяти фермерському господарству при оформленні права користування земельними ділянками. В залежності від ситуації із земельною ділянкою існує два варіанти для фермера і ці варіанти на сьогодні пов’язані із судовим порядком проведення такої реєстрації.
Перший варіант. Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ” передбачено, що однією з підстав для державної реєстрації прав є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Оскільки реєстратори відмовляються здійснювати державну реєстрацію права користування, потрібно звернутись до них із заявою. При цьому слід виконати усі необхідні передбачені Законом формальні вимоги для подання такої заяви та сплатити адміністративний збір за послугу та отримати письмові відмову державного реєстратора.
З практичної точки зору до заяви для проведення державної реєстрації права користуваня варто відразу додати документи, які в подальшому буде додано до позовної заяви до суду при оскарженні письмової відмови державного реєстратора. Серед таких документів мають бути державний акт щодо права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, виданий фізичній особі для створення ФГ, витяг з ДЗК щодо земельної ділянки, рішення про створення фермерського господарства, статут фермерського господарства, документи, що підтверджують сплату податку господарством за земельну ділянку або орендної плати за період користування такою ділянкою (це може бути декілька документів), довідку з органу місцевого самоврядування про те, що дана земельна ділянка рахується за господарством, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фермерського госпоарства. Всі ці документи вказати в описі документів, які подаються державному реєстратору.
Після отримання письмової відмови державного реєстратора, необхідно звернутись до господарського суду за місцезнаходженням земельної ділянки із позовною заявою про визнання за фермерським господарством права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, а також зобов‘язати реєстратора здійснити державну реєстрацію права користування за господарством.
Після набрання судовим рішенням законної сили, знову звертаємось до державного реєстратора, вказаного у рішенні, із заявою про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою за фермерським господарством на підставі рішення суду.
Другим варіантом є безпосередньо оскарження дій органу, який не визнає право користування земельною ділянкою за фермерським господарством з одночасним заявленням вимоги про визнання за господарстввом права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства. На практиці є частими випадки коли орган місцевого самоврядування вимагає у фермерського господарства письмову відмову від права користування земельною ділянкою, яка надавалась особі для створення господарства або з іншого схожого типу вимогою. Як ми вже описували така вимога ОМС суперечить судовій практиці з цього питання. У такому випадку одним із варіантів дії є звернутись до ОМС з листом-клопотанням, яким 1) повідомити про існуючу судову практику вищих судів України з цього питання та обов’язковість їх застосування у даних правовідносинах та відповідно право господарства на таку ділянку; 2) просити визнати право користування таким ділянками за фермерським господарством або ж відмовити у визнанні такого права у спосіб визначений законом. До листа-клопотання надати вищеперелічені документи до яких доцільно додати технічну документацію про встановлення-відновлення меж земельної ділянки для фермерського господарства.
Після цього слід звернутись до до господарського суду за місцезнаходженням земельної ділянки із позовною заявою про визнання за фермерським господарством права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, а також зобов‘язати реєстратора здійснити державну реєстрацію права користування за господарством.
Після прийняття рішення судом та набрання ним законної сили, звертаємось до державного реєстратора з метою реєстрації права на підставі рішення суду.
Варто окремо зупинитись на питанні користування землями, які використовуються на праві довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданими для створення фермерського господарства.
Статтею 12 Закону України “Про фермерське господарство” дозволено фермерському господарству використовувати земельні ділянки, які належать членам ФГ на праві довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою. Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 визначила, що у разі смерті фізичної особи, таке довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою є успадковуваним, тобто передається у спадщину, і воно залишається у володінні фізичної особи без набуття цього права фермерським господарством.
У такому випадку феремерське господарство не зможе здійснити за собою державну реєстрацію права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а може лише здійснювати фактичне користування такими землями.
Звісно описане вище є частиною варіантів застосування дій по захисту фермерським господарством свого права користування землями, і вони варіюються виходячи із конкретних обставин, тому ми і говоримо про необхідність врегулювання такого питання аби кожному учаснику таких правовідносин не довелось за підтвердженням свого права звертатись до судів.
