Внутрішньополітичний контекст участі Сполучених Штатів у війні Росії проти України

Американське суспільство загалом підтримує більшу активність уряду щодо війни в Україні, і навіть не проти того, щоб на нашу територію ввели американські війська.

Кращий погляд на його позицію дає опитування NPR та Ipsos. Згідно з ним, 62% опитаних вважають, що США мають надавати Україні допомогу, однак водночас і запобігти ескалації можливого конфлікту з Росією. Разом з тим, 39% американців вважають, що уряд США має робити більше для України в умовах війни. Якщо поглянути на політичну афіліацію у цьому питанні, то 46% прихильників республіканської партії згідні із цією тезою, а 39% прихильників Демократичної партії вважають, що Сполучені Штати вже роблять достатньо для України.  

Погляньмо у реальність - для іноземних урядів захист власних громадян є пріоритетним завданням, особливо за умов тієї величезної кількості проблем, які є наявними в американського суспільства. В іноземних країнах (включно із США) живуть люди, які безмежно вдячні українцям за захист та хоробрість, однак природно теж не хочуть втрачати своїх близьких. Особливо болючим це є для Сполучених Штатів - саме моральна важкість втрат стала мотивацією для виведення американських військ з Афганістану. 

Світ є жорстоким і завжди був таким. Просто українцям, на жаль, довелося це побачити без протисонцевих окулярів лише зараз. Чи багатьох українців хвилювали події у Югославії у девʼяностих або у Грузії у 2008 році? Це природно, коли люди живуть своїм життям у своїх країнах і нам треба навчитися цінувати той безпрецедентний обсяг міжнародної підтримки, яку отримують українці. Водночас, не треба забувати нагадувати американцям про безпрецедентний характер та потребу активніших дій для підтримки наших громадян.

У Білому домі чудово розуміють, що повномасштабне вторгнення Росії на територію України - це також і спроба стерти лідерську роль Сполучених Штатів у світовій геополітичній системі, особливо якщо йдеться про НАТО (у Кремлі все ще вважають, що НАТО є тотожним США). Невдоволеність таким статусом США неодноразово висловлював сам президент РФ. Крім того, як би парадоксально це не звучало та не виглядало, однією з цілей цієї війни також є і зміна політичного ладу у США. Дестабілізація американської внутрішньополітичної ситуації завжди була елементом зовнішньої політики Російської Федерації, на що вказує багато деталей - від фінансування протрампівських рухів до підтримки конспірологічних ЗМІ. 

«Провал» українського питання хочуть зробити поразкою Джо Байдена та навіть причиною до його усунення від влади. Такий сценарій не видається аж настілки апокаліптичним після подій 6 січня 2021 року. Крім того, у перші дні вторгнення Дональд Трамп назвав визнання «ЛНР» та «ДНР» «геніальним кроком». Сам же 45-ий президент та його прихильники постійно наголошують, що якби Трампа «не усунули» з посади, то війни в Україні взагалі б не було і що, мовляв, все це зроблено для того, щоб пересічні американці страждали від, наприклад, підвищених цін на пальне унаслідок нової санкційної політики США проти Росії. Ймовірно, за його каденції війни й справді б не було (процес ескалації біля українських кордонів «випадково» припав на початок каденції Байдена), однак не через те, що Трамп є вмілим політиком, а через те, що він ніколи б не пішов на кроки, які надто сильно зашкодили режиму путіна. Байден є надто незручним для Кремля президентом і путін шукав можливостей та способів це виправити.

Втім якщо говорити про Конгрес США, то прихильники Трампа залишились радше ізольованими, оскільки більша частина Республіканської партії максимально по можливості намагається скористатись моментом та протистояти демократам у їх «бездіяльності». Однак не варто з розбігу так сильно захоплюватись GOP - багато хто із «старої гвардії» республіканців або взагалі вважає, що українці та росіяни є однією нацією і що теперішня позиція є лише тимчасовим віянням тренду, або стоїть на боці України лише через свій антикомуністичний сентимент. Демократи ж звертають більше уваги на можливі порушення прав людини та спроби «налагодити діалог» із «ліберальною» частиною російського суспільства, сподіваючись на позитивні, але повільні зрушення. Це справедливо замовчують у ЗМІ, але про це варто знати, готуючі нові прохання до американського парламенту.

Так, американському Конгресу вдалося згуртуватись у термінових діях, однак виникає питання - чи вдасться втримати цей ефект? Чи політичний розбрат не завадить допомагати Україні?