Співпраця України, ЄС та НАТО – нові горизонти на тлі нових викликів

Захист критичної енергетичної інфраструктури має стати одним з ключових напрямків співпраці України з європейськими та євроатлантичними партнерами.

Таку думку Артураса Петкуса, керівника відділу стратегічного аналізу Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки (NATO Energy Security Center of Excellence) поділяють багато українських та європейських фахівців з державних органів влади та експертних кіл.

Експерти Центру глобалістики «Стратегія XXI», у співпраці з Комітетом у закордонних справах Верховної Ради України та Радою європейського сусідства за підтримки Центру інформації і документації НАТО в Україні провели 30-31 травня 2018 року дводенну конференцію “Нові формати співпраці НАТО і ЄС з Україною”, яка має всі шанси стати першим важливим кроком у діалозі про формати взаємодії в питанні захисту критичної інфраструктури.

Центр передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки у Вільнюсі вже давно чекає на представників України серед своїх працівників. За очікуваннями, невдовзі будуть здійснені усі формальні кроки і Україна нарешті долучиться до цієї важливої платформи. Хоча і сьогодні вже є вагомі результати роботи – проведені спільні навчання із захисту критичної енергетичної інфраструктури (Advanced Training Course on Critical Energy Infrastructure Security) з прицілом на електроенергетику, численні заходи, дослідження та обмін інформацією.

Україна у 2014-2015 рр. під час гострої фази боїв на Донеччині проти російських регулярних частин та найманців отримала величезний масив інформації та досвід дій кремлівських диверсантів проти енергетичної інфраструктури. Починаючи від цілеспрямованого бойкоту оплати за спожиті ресурси чи отримані послуги, які Україна продовжувала надавати своїм громадянам на окупованих територіях, підривні дії російських сил включали в себе обстріли та руйнування інфраструктури, плюндрування захоплених об’єктів, блокування ремонтних робіт та масивну інформаційну пропаганду. Все це подавалося і подається місцевому населенню як наслідки дій українських сил, що в сукупності являє собою комплексну гібридну стратегію війни, в якій немає місця гуманності і турботи про цивільних.

Вивчення прикладів активного впливу на критичну інфраструктуру в районах бойових дій, диверсійних дій в глибині території (підриви магістральних газопроводів), кібер-атаки на вузли управління, інформаційна війна і різноманітні фейки (як от радіаційна пожежа в Чорнобильській зоні), окремі дані про планування крупних терактів проти ключових об’єктів з метою виведення з ладу усієї Об’єднаної енергетичної системи – все це вже є і має продовжувати бути в центрі уваги та вивчення спільних дослідних колективів з України, ЄС і НАТО.

Попри чвари і непорозуміння серед вищих політиків, як от результати саміту G7, інституції та структури, які відповідають за безпеку в ЄС і НАТО, продовжують працювати, збирати і аналізувати інформацію, готувати можливі сценарії подій та плани з недопущення, попередження і подолання наслідків. Як і в них, Україні також потрібно готуватися до різних сценаріїв поведінки неадекватного кремлівського «фюрера», який нещодавно отримав черговий карт-бланш на свої криваві дії від російського виборця.

Хоча для російських керманичів головним завданням продовжує залишатися повний злам політичної системи в Україні із зміною зовнішньополітичного курсу, все більш актуальними стають деякі проміжні завдання, зокрема, забезпечення Криму водою. Конформістська риторика Заходу і фактичні успіхи в Сирії із збереження режиму Башара Асада підштовхують Кремль до все відвертішого шантажу та погроз. Путіну байдуже до втрат серед власного війська і навіть населення, не кажучи вже про інші народи та держави. З огляду на таку стратегію поведінки, не можна виключати, що почалася кампанія з пошуку причини для ескалації конфлікту та виправдання дій, які можуть змусити як Україну так і ЄС і НАТО піти на кроки, які наразі виглядають неприпустимими. Серед улюблених методів Кремля – створення гуманітарної кризи, що можна досягнути, зруйнувавши системи енергозабезпечення декількох крупних міст або викликавши блек-аут Об’єднаної енергетичної системи або підірвавши об’єкт, який може викликати серйозне зараження місцевості або водних ресурсів. Від ворога, який діє підступно і поза будь-якими міжнародно визнаниими правилами, можна очікувати чого завгодно.