Контур "свого хлопця": як довго протримається феномен Зеленського?

Після ефектної перемоги Макрона на виборах у Франції його феномен довго обговорювали у світі.

У багатьох країнах шукали своїх макронів. Україна на цих виборах отримала власний феномен, який може так і увійти в історію як «ефект Зеленського». Для когось результати стали шоком, для когось – здивуванням, а для політологів, соціологів, психологів та медіа-аналітиків – цікавим предметом для аналізу.

Перемога «кандидата надії»

Під час дебатів Володимир Зеленський кинув Петру Порошенку: «я – ваш вирок». Не можна сказати, що це - неправда, але і правда - лише часткова. Поки системні політики билися між собою, люди обрали Зеленського як вирок УСІМ без винятку старим політикам. Протестний електорат проголосував за кандидата надії, а по суті – за образ, сформований у медіа. Сформований не лише фільмом, де Голобородько бореться з усім злом, але і сценічною грою Зеленського у «Кварталі 95». Актор роками висміював політиків, знущався з них, і люди, розчаровані старими елітами, дали йому шанс показати себе в протилежній ролі.

Окрім віртуальності образу, у кампанії Зеленського була використана ще одна технологія – мовчання кандидата, дуже дозоване спілкування зі ЗМІ та нечасті виходи на публіку. До останнього багато хто сумнівався, що він таки йде на стадіонні дебати, які сам ініціював.

Технологія мовчання зняла будь-які рамки для його підтримки. Адже розмитість позицій Зеленського, відсутність голосних заяв і обіцянок дозволила кожному виборцю самому придумати, що має зробити новий Президент. Однак якраз у цій технології - ахіллесова п’ята Зеленського. Коли його виборці зрозуміють, що він не виконує того, що вони йому «приписали» – хто зниження тарифів, хто швидкого завершення війни, хто посадок корупціонерів – їхня прихильність може легко перетворитися у ненависть.

Варто його прихильникам зрозуміти, що він обростає колишніми «регіоналами», домовляється зі старими політиками – він стане для них таким самим руйнівником надій. А великого вибору у нього не буде – без підтримки парламенту ефективно управляти країною не вийде. Свою ж фракцію до парламенту іще треба провести, двічі фокус із мовчанкою не спрацює. Президенту доведеться говорити, ухвалювати рішення, нести відповідальність. І дуже швидко контур «свого хлопця» в уяві виборців зітреться. Піднявшись на олімп, він може стати таким самим, як інші небожителі, в очах людей.

Чому програв Порошенко?

Цю виборчу кампанію зробили ЗМІ, а найсильніші з них грали проти Петра Порошенка. 5 канал і «Прямий» можна не враховувати – їхнє охоплення надто мале, порівняно з іншими, такими як «1+1». А найбільш рейтингові канали в численних ток-шоу атакували Президента і владу в режимі нон-стоп. Перед виборами негатив щодо всієї влади був перенесений саме на главу держави.

Соціологи відзначають феномен, при якому оцінка реальності у людей формується з подачі ЗМІ. При цьому ЗМІ сформували викривлене дзеркало дійсності, в якому рівень корупції нібито безпрецедентно зріс, а країна перебуває ледь не в руїнах (хоча економічне зростання за минулий рік склало близько 3%). Рівень життя обвалився іще в 2014 році, і за цей час коефіцієнт бідності зменшувався, але ж «телевізор сказав» інше. І так щодо багатьох показників.

Ще один фактор, який призвів до поразки Президента, - це війна політиків, які працюють в одному електоральному полі, на його знищення. Згадайте, як перед першим туром день у день штаб Тимошенко, до якого долучився штаб Гриценка і «арбітр» виборів Арсен Аваков, повторювали тези про найбрудніші вибори, масові фальсифікації, мережі підкупу. Були навіть заяви журналістів і поліції, що вони зірвали ці «сітки» в трьох областях. Цікаво, що саме в цих областях - Київській, Донецькій та Черкаській - Петро Порошенко отримав вдвічі більше голосів, ніж в інших. Зрозуміло, що тема підкупу лишилася політтехнологією для атаки на опонентів, інакше на столах у слідчих МВС були б завали кримінальних справ щодо цих порушень.

Самі вибори пройшли спокійно, міжнародні спостерігачі залишились ними повністю задоволені, відзначивши, що голосування відбулося демократично. Ніхто з кандидатів не оскаржував результатів. І навіть сам міністр Аваков визнав, що порушень, які могли б вплинути на результат, не сталося. Однак, як кажуть, осад залишився і на настрої людей вплинув.

Насправді ж, вихід Порошенка як чинного глави держави у другий тур є гідним результатом, враховуючи нелюбов українців до влади. Попри те, що він став головним об’єктом інформаційних атак, регіональна структура його штабів спрацювала адекватно, а агітаційна кампанія «від дверей до дверей» відбулася за класичними американськими формулами.

Проблема кампанії Порошенка була в іншому. Акцент на тому, що він – один з небагатьох людей не лише в Україні, а й у світі, які не бояться дивитися в очі Путіну, варто було робити не перед другим туром, а значно раніше. Послідовність гасел не була логічною.

Водночас, зараз Петро Порошенко виглядає найбільш підготовленим до парламентських виборів. У нього є ефективна партійна структура, є ядерний електорат, згуртований навколо питань національної безпеки, мови, віри. Він утвердився як лідер національно-патріотичних сил і має найбільше шансів провести у парламент потужну фракцію.

Поки рейтинг Зеленського після «медового місяця» падатиме, рейтинг Порошенка може навпаки – рости. На відміну від інших наших президентів, Порошенко не йде у небуття, як той же Ющенко чи Янукович. Те, що він не чіплявся за крісло брудними методами, дає йому перспективу залишитися гравцем у політиці.