Фейковий майор

Можемо спостерігати проведення проти України класичної “інформаційноїоперації”. Не надто складної і не надто вишуканої але менше з тим. Звичайнатака собі триходівочка. 

Крок перший - викладаємо відео з нібито захопленим в полон українськиммайором. Заявляємо що, УВАГА: “Захвачен в плен высокопоставленный офицер ВСУ”.На одинадцяти секундах відео майор на полоненого абсолютно не схожий, поводить себерозкуто, ані переляку ані слідів “захоплення”. Не повідомляється також про деталізахоплення, втрати сторін чи щось подібне. Байдуже. Гуляв сам собі “высокопоставленныйофицер” сірою зоною та й втрапив у полон, нічого дивного, постійно ж такетрапляється. Вже пізніше, навздогін, з'явилась версія про те, що хитромудріспецслужби недореспубліки офіцера підступно виманили. 

Насправді майора одразу ідентифікували, нікуди він не зникав, а саме відеознято більше року тому українськими військовими. І здавалося б, ну покажітьмайора ще раз, зніміть нормальне відео допиту, щоб точно всі повірили. Але це,звичайно нікого вже не цікавить, процес пішов. Новину одразу розганяютьросійські і навіть деякі українські ЗМІ та “експерти”. 

Крок другий - виявляємо у “высокопоставленного офицера” флешку з супер секретнимидокументами (ну ви знаєте, ту що кожен офіцер з собою на передовій носить) асам полонений на допиті заявляє, що “командування ВСУ готує криваві провокаціїнапередодні саміту G20”. Ось така вражаюча обізнаність, командування не простодовело майору, що готуюся провокації, а і пояснило їх політичну доцільність. Нуі все це звичайно підкріплено потужною медіа-розкруткою. 

А крок третій ще попереду. Це максимальне поширення цієї маячні на Захід через підконтрольні Москві західні ЗМІ. Саме західна аудиторія іособливо істеблішмент є головною цільовою аудиторією цієї інформаційної провокації. 

Мета очевидна – здійснити напередодні саміту збройну провокацію та звинуватити Україну. І як результат, в першу чергу – підірвати репутацію Україниі тим самим покращити репутацію карлика, створити для нього хоч трішки ширшеполе дипломатичного маневру. В другу -  інформаційно підкріпити позиціїросійських агентів впливу. 

В деталі ніхто там не вдаватиметься і факти не перевірятиме. І те, що вся історія від початку і до кінця абсолютно віртуальна іабсурдна, жодного значення тут не має. Не важливо що відбулося на справді -важливояк це показали по телевізору. Саме тому ворог не надто пружився щодо правдоподібностіцього фейку, а насправді взяти в полон українського офіцера, навіть для такоїважливої операції, для них уже не реально, і це тішить. Тішить також і те, що українські ЗМІ, за невеликим виключенням,  на цю провокаціюне піддались. 

Проте це не привід для самозаспокоєння. Ми мали вже не один “тривожнийдзвінок” пов'язаний з сприйняттям західною громадською думкою російськоїагресії проти України (згадаємо затримання в Італії нацгвардійця ВіталіяМаркова три дні тому). Москва направляє на цей інформаційний фронт шаленіресурси і вже, на жаль, має певні успіхи. Але конкретно цю операцію ми можемозірвати, силами наших журналістів, дипломатів, всіх хто підтримує правду таУкраїну. 

Ну і звичайно це привід ще раз осмислити стан інформаційної безпеки нашоїдержави та спроможність протидії подібним провокаціям.