"Закон і порядок" на крайньому заході України

Хто та навіщо будує феодалізм на Закарпатті???

Останнім часом у мене склалася традиція: у поїзді писати про враження від попередньої поїздки. Зараз хочу розповісти про нещодавню поїздку до Закарпаття, де довелося випити пару келихів запашного місцевого вина. Під розповіді, від яких волосся стає дибки. Всі знають, що Закарпаття – край чудовий. Мальовнича природа, прекрасні люди… І в очільника місцевої поліції Ярослава Колесника, мабуть, теж все добре, хоча криміногенна ситуація в регіоні непроста. Зрозуміло, що протягом трьох останніх років там стало набагато більше переселенців, за ними підтягується і кримінал. Однак це, виходить, не головне.

Зрозуміло, що в рапортах і доповідях нагору справи в Ужгороді та околицях йдуть, без сумніву, чудово. «Закон і порядок» для блага місцевих мешканців, рідного краю та країни. Проте дрібниці ще не дозволяють оголосити Закарпаття правоохоронним раєм під керівництвом генерала Колесника, який вже чотири роки очолює поліцію Закарпаття.

На жаль, ці «дрібниці» є доволі відчутними, оскільки не лише заважають оголосити Закарпаття зоною ідилічних відносин між владою та громадянами, але і створюють суттєве напруження у області, яка межує з низкою країн ЄС. Це я до того, що порівнювати ситуацію вдома та у сусідів можна, як кажуть, через паркан.

Кого, зрештою, турбує, що на Закарпатті назріває страйк підприємців? Представники малого та середнього бізнесу криком кричать про незаконні затримання людей, побиття, примусову мобілізацію тих, хто має відстрочку, "віджим" майна, землі та привабливих бізнесів. Попит на закарпатську землю протягом трьох останніх років виріс дуже сильно, тому тих, у кого можуть бути «надлишки» пресують буквально як у часи феодалізму. Люди пошепки розповідають про те, що в окремих випадках час наче повернувся на кілька століть назад. До речі, тому і говорять про численні випадки дерибану землі Закарпаття, яку «віджимають» під поліцейським прикриттям. Ну і з особливим цинізмом. Тому коли подорожуєш Закарпаттям, на багатьох новобудовах можна побачити табличку «майно генерала Колесника». Якщо добре придивитися, то такі таблички можна побачити не лише в Україні

З Закарпаття регулярно надходять повідомлення про розправи над неугодними, журналістами та громадськими активістами. В умовах війни з Росією це створює загрозу соціального вибуху. А, враховуючи активність угорських та словацьких спецслужб на Закарпатті, може бути масштабовано на всю Україну. Незаконні утримання в СІЗО і ТЦК (жахлива новація насправді), психологічні і фізичні тортури стали звичною практикою. Поліцейських, які відмовляються виконувати злочинні накази, відправляють у “штрафбат”.

Є ще один вагомий нюанс, який нагадує втечу від феодалів, але у нових реаліях. Закарпаття, як відомо, стало регіоном, звідки чимало ухилянтів намагаються залишити межі України. Роблять вони це «під патронатом» генерала Колесника, що теж нагадує про феодальні часи. Повідомляється, що на особистому контролю Ярослава Колесника знаходиться схема переправи військовозобов’язаних за кордон в пунктах пропуску Дзвінкове (Лонья), Косино (Барабаш), Лужанка (Берегшурань) біля Берегово. Зрозуміло, що під таким прикриттям залишити межі України легше. Хоча і дорожче.

Мені як історику за освітою прикро, що у XXI столітті у Закарпатті квітне феодалізм. І те, що він у поліцейських погонах та з генеральськими лампасами, чесно кажучи, не радує.