Але! З того, що розповів підозрюваний в суді 05.12.2025 року виходить, що його дії дуже схожі на дії у стані "НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ".
Зі слів підозрюваного, він оборонявся (захищався) у відповідь на те, що його незаконно мордували, били, спричиняли насилля та заприскивали балончиком в очі ГРУПА ОЗБРОЄНИХ ЛЮДЕЙ в кількості чотирьох-трьох осіб увечері посеред міста, яке далеко не є "фронтовим" (у Львові).
Право на необхідну оборону гарантоване усім нам положеннями ст. 27 Конституції України, яка має вищу юридичну силу в нашій країні.
Дії у стані необхідної оборони ВИКЛЮЧАЮТЬ кримінальну відповідальність згідно ст. 36 Кримінального кодексу України, якщо така оборона відповідала умовам, визначеним цією статтею КК (точне формулювання тексту статті я приводжу тут нижче).
Тепер повернемося до того, що саме розповів підозрюваний чоловік 5 грудня 2025 року у суді:
30-річний підозрюваний народився на Рівненщині. Потім переїхав до Львова. В суді він розповів, що його зупинили для перевірки документів і він НАДАВ документи.
"Потім приїхав бус, відкрились двері і я одразу ОТРИМАВ В ЛИЦЕ. Мене ЗАПШИКАЛИ БАЛОНЧИКОМ.
Наступне, що я пам’ятаю — це мене ЧЕТВЕРО чи ТРОЄ працівників у формі БʼЮТЬ.
Поліція при цьому нічого НЕ РОБИТЬ.
Наступне, що я пам’ятаю — це я відкриваю двері додому і потім я намагаюся змити сльозогінний газ. Це все, що я пам’ятаю з того вечора", — розповів підозрюваний.
На запитання журналістів, чи його ніж знайдено на місці злочину — відповів, що, мабуть, його.
На запитання, чи він ударив ножем військового сказав: "Судячи з усього, це так".
Також 30-річний підозрюваний додав, що наскільки йому відомо він НЕ ПЕРЕБУВАВ у розшуку.
У статті 36 Кримінального кодексу України ("Необхідна оборона") вказано наступне (наводжу дослівно):
"1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені З МЕТОЮ ЗАХИСТУ охоронюваних законом прав та інтересів особи, ЯКА ЗАХИЩАЄТЬСЯ, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
2. Кожна особа МАЄ ПРАВО НА НЕОБХІДНУ ОБОРОНУ незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
4. Особа НЕ ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і НЕ МАЄ НАСЛІДКОМ КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ застосування зброї або БУДЬ-ЯКИХ ЗАСОБІВ чи ПРЕДМЕТІВ ДЛЯ ЗАХИСТУ від нападу озброєної особи або НАПАДУ ГРУПИ ОСІБ, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Далі наводжу текст частини 2 статті 27 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу в Україні. Теж дослівно:
"Кожен МАЄ ПРАВО захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань".
І, до речі, де відео з бодікамер, які повинні носити члени групи оповіщення ТЦК згідно з наказом Міноборони? Чому про це нічого не було сказано прокурором у суді?
Верховний Суд у подібних ситуаціях часто оцінює дії підозрюваних, як дії саме у стані необхідної оборони.
Обставини, озвучені в суді самим підозрюваним, поки також вказують на ознаки його дій в стані НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ.
Зокрема, нападники - це Група осіб, напад було здійснено за ініціативою самих нападників, нападники були озброєні (або можливо озброєні - за оцінкою підозрюваного), напад стався у темну частину доби (ввечері), з боку нападників відносно підозрюваного було застосовано нічим не обумовлене, а тому незаконне насилля, яке за оцінкою підозрюваного становило реальну загрозу для його життя та здоровʼя, при цьому - його очі забризкали перцовим балончиком, що за оцінкою підозрюваного значно підвищило рівень реальної небезпеки для нього.
У підсумку зазначу: якщо усе було так, як вказав підозрюваний, він мав право захищатися. Як кожний з нас має право захищатися від неправомірного насилля.
