Нотатки на полях підручника історії

Ситуація, яка складається в Україні, нагадує революційну. І це справді тривожний сигнал.

Війна в сучасному світі – це не лише безпосереднє зіткнення на полі бою. Це боротьба ресурсних можливостей сторін, які протистоять одна одній. І в цій ситуації Україні було б непогано більш ефективно використовувати наявні ресурси, а не розпорошувати їх.

На жаль, війна проти Росії стала приводом для утиску вітчизняного бізнесу. Інструмент для цих дій очевидний – санкційні механізми та звинувачення у співпраці з Росією. Вони часто супроводжуються відповідними діями ДБР та СБУ, що створює відповідний інформаційний ефект та дозволяє здійснювати стрімкий переділ ринку. І якщо вже західні медіа припускають появу в Україні після перемоги над Росією «нових олігархів», то проблема дійсно вийшла за межі самої України.

Влада, на жаль, віддає перевагу імітації діалогу з бізнесом, про що свідчить нещодавня зустріч з представниками бізнесу, освячена рішенням РНБО. Ніхто з учасників з бізнес-кіл не прокоментував цей «діалог», у якому владу представляли перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко, спікер парламенту Руслан Стефанчук, «цифровий» віцепрем’єр Михайло Федоров, старша радниця Єрмака Дарія Зарівна. Дуже показовий склад для «клапану», чи не так? Тому і розмірковувати про імітацію діалогу не варто.

Одна з запорук перемоги над Росією – не перетворитися на «маленьку РФ», оскільки у нашого ворога більше різноманітних ресурсів. Починаючи від кількості населення, завершуючи інформаційним впливом та пропагандистськими можливостями, Кремль має під рукою більше інструментів тиску на Україну. Ми ж фактично послаблюємо власні позиції через відсутність державницького мислення.

Тиск на бізнес з метою переділу високоліквідних ринків здійснюється в умовах російсько-української війни з особливим цинізмом. Всюди, де є значні грошові потоки, виникає спокуса перерозподілити ринок на користь «правильних» компаній. Наприклад, ще у березні 2023 року було запроваджено санкції проти компанії Parimatch, які фактично заблокували її діяльність в Україні, хоча факт співпраці компанії з країною-агресором не доведено. Але конкуренти вже отримали гандикап, а компанія марно намагається отримати пояснення.

Далі – більше. На початку січня 2023 року СБУ провела обшуки у компанії «Київгума», звинувачуючи у співпраці з Росією та постачанні туди аптечок. Інформовані, а відтак не менш злі язики пов’язують активність правоохоронців з тендером на постачання аптечок Силам Оборони України, потенційний переможець якого виглядає не «київгумовим».

Оптимісти вважають, що затримання під час спроби виїхати з України для участі у Світовому економічному форумі у Давосі інвестиційного банкіра Ігоря Мазепи продемонструвало солідарність бізнесу. Настільки потужну, що суд навіть зменшив у 33 рази суму застави для власника Concorde Capital. Проте це оптимістичний підхід, реалісти та песимісти вважають, що пригоди Мазепи знищили і без того далекий від ідеального інвестиційний клімат в Україні. Під час найбільшої у XXI столітті війни залучати інвестиції вкрай важко, і переслідування одного з небагатьох інвестиційних банкірів навряд чи покращує можливості України залучати додаткові фінансові ресурси.

Дозволю собі висловити непопулярну думку: Україна переживає не лише найбільшу в сучасному світі війну, ставши жертвою неспровокованої агресії з боку ядерної держави, але і опинилася в стані, наближеному до революційної ситуації. Як визначав її Владімір Ленін, який помер 100 років тому, «верхи не можуть, а низи не хочуть». Нагадаю, що своє визначення ініціатор повалення влади у тодішній Росії сформулював під час Першої світової війни. Тоді виклики були дещо іншими, а сьогодні сваволя щодо бізнесу, тиск на журналістів, обмеження можливостей опозиційних парламентаріїв висловлювати свою думку всередині країни та за її межами суттєво зменшують шанси України на Перемогу. Перемогу у протистояння з Кремлем, метою якого є знищення України.