У пошуках єдності

Вчора, 20грудня,  відзначався Міжнародний деньсолідарності людей. Українцям варто було б звернути на це свято особливу увагу.Саме солідарності нам часто не вистачало, щоб вистояти у боротьбі за державнунезалежність. Бракує нам її і сьогодні. Тому політики і роздирають Україну нашматки, користуючись високим рівнем соціальної байдужості у суспільстві.

До цьогочасу жодна політична ідея (або швидше міф) не була в змозі об’єднати сучаснеукраїнське суспільство. Навпаки, соціологи радше констатували розкол думок,який, нарешті, переріс у відкриту конфронтацію за активної підтримки зовнішніхсил.

Універсальнупідтримку знаходять лише популістичні гасла. Що сьогодні збігається із світовимтрендом, але не може запропонувати Україні конструктивну програму розвитку.Хворому суспільству просто підіймають настрій наркотичними пігулками з ефектоммарних сподівань. В той час, як об’єктивні показники здоров’я українськогонароду продовжують погіршуватися.

Китайськеприслів’я стверджує, що розумний запобігає хворобі, а не лікується від неї.Гріх жалітися на те, що українцям не вистачає розуму. Проте наші численнііндивідуальні успіхи не складаються у цілісну картину. І народне розуміннятого, що «гуртом і батька легше бити» не є взірцем позитивного бачення.

Дефіцитдосвіду осмисленої колективної взаємодії на рівні громади призводить доторпедування багатьох потенційно корисних ініціатив, наприклад, в сферіреформування ЖКХ. Тому в нашій сучасній історії так мало «історій успіху». Прощо говорити, що навіть власники МАФів, з якими боротьбу без правил ведекиївська влада, не в змозі консолідуватися проти її свавілля?

Марносподіватися, що українці об’єднаються перед обличчям спільної загрози. Якщонавіть війна не стала визначальним чинником консолідації, які додатковіаргументи нам ще потрібні?

Тому дармадепутат-втікач Онищенко закликає своїх колишніх українських «партнерів» пройтитест на поліграфі з ним за кампанію. Така «солідарність» не лише не знайома,але й небезпечна для наших керманичів. Хоча, зубожіле суспільство не сильнопереймається моральним обличчям своєї влади.
Залишаєтьсялише запам’ятати дату 20 грудня і через рік перевірити, наскільки наші зусилляв контексті солідаризації українського суспільства будуть продуктивними. Усе,як і завжди, залишається в наших руках.