НБУ анонсував створення нового суду, який буде займатися кредитними питаннями. Проте чи дійсно Україні потрібен черговий спеціалізований суд? Може обійтися іншими заходами?
1 лютого 2021 року голова НБУ Кирило Шевченко розповів, що триває обговорення «створення спеціалізованого суду або судової палати в Україні, яка буде розглядати питання між кредиторами та позичальниками, а також між інвесторами та одержувачами інвестицій».
Ця новина викликає певний інтерес, особливо враховуюче складне становище в українській кредитно-фінансовій сфері. Так, за даними НБУ «обсяг кредитів у банківській системі становить більше ніж один трильйон гривень, це приблизно 40 мільярдів доларів». За іншою статистикою, на кінець минулого року офіційними боржниками рахувались більше 2 мільйонів українців. Все це чималі числа. І очевидно, що права кредиторів та позичальників мають бути захищеними. Проте чи є доцільним в цих умовах створювати черговий спеціалізований суд? В цьому є певні сумніви.
Цікаво, що подібна спроба вже була, тому наразі ми вже маємо досвід з Третейським судом при «Незалежній асоціації банків України». Після його виникнення в договорах багатьох банків з’явилися пункти на кшталт «всі пов'язані з виконанням кредитного договору спори, буде вирішувати Третейський суд при Асоціації українських банків».
Банки дійсно вважали, що отримали інструмент, який дозволить їм швидко вирішувати проблемні питання з недобросовісними кредиторами. Проте, як показала практика, все це виявилось ілюзією. Бо згідно з законами «Про третейські суди» і «Про захист прав споживачів» заборонено розглядати в третейських судах спори, пов'язані зі споживчим кредитуванням. Тому апеляційні суди зазвичай швидко скасовують постанови згадуваного Третейського суду. Декілька справ дійшли навіть до Верховного суду, який тільки закріпив загальну тенденцію. В принципі, даний результат є цілком закономірним.
Не варто забувати і про реальну ситуацію в українській судовій сфері. Судова реформа, буквально, «зависла в повітрі», а судова система опинилась в глибокій фінансовій та кадровій кризі. Достатньо сказати, що сьогодні судам нема за що відправляти поштову кореспонденцію! Проте бюджетні гроші прагнуть вкласти в створення якогось нового суду. Я вже мовчу про тотальну корупцію, яка пронизує усі сфери судової системи. Тому вважати, що новий «спеціалізований суд» буде чимось особливим може тільки дуже наївна людина, далека від юридичної практики. Все це не передбачає створення ефективних механізмів вирішення правових питань.
На мою думку найдоцільнішим було б подбати про законодавчу базу, яка б в рівній мірі захищала права як кредитора, так і позичальника. Тоді потреба в створенні чергових «спеціалізованих судів» відпаде сама собою. А створення чергового судового органу нічого не дасть без зміни системних умов функціонування українських судів.
