Для мене війна (на відміну від багатьох українців) почалась у 2014-му. Спочатку з підняття триколора над Харківською облрадою, сутичок з заїзними «гастролерами», що бігали по моєму Місту з арматурою та битками, та невдовзі вістями з Луганську та Донецьку. Це було боляче. Я – «дівчинка, яка народжена на Сумській» з луганським, сватівським корінням та любов’ю до Донецька моїх рідних, близьких людей.
Наприкінці травня розмова з хлопцями, що приїхали з Лисичанська через «наші» блокпости "ЛНР" та наші українські блокпости змішала й надірвала мій внутрішній світ.Поселяла до гуртожитку в терміново облаштовану кімнату: «Ну, вибачте… Вдома у вас мабуть краще…» - «Ні, вдома у нас гірше, там стріляють».
"Станція Харків". Пункт харчування для евакуйованих
Понеслося. Харків став великим хабом для біженців. Й поряд з моїми ролями дружини та мами, університетської викладачки та громадської активістки з’явилася допомогаторка ВПО. Ініційований проект з прийому випускників Донеччини й Луганщини на ЗНО в Харкові; волонтерська ініціатива "Станція Харків"; волонтерство та робота в проєктах АКЦентра ВО "Українські Рубежі".
Я навчалась і навчала студентів транспортній науці. В 2016-му народився улюблений проект "INTERNATIONALSUMMERSCHOOLOFSUSTAINABLEMOBILITY". Колеги з Дрездену, сподіваючись на закінчення ковідокарантинів,збирались в травні цього року приїхати на 5-ту Школу. Скучили за Харковом...
24 лютого 2022 року застало мене на відпочинку в Африці… Самоевакуація нашої великої родини ще й з друзями до Європи: Дюссельдорф, Краків, Катовіце. І роль берегині українських дітей від жахіть війни. Найтяжчим була примара вершників Апокаліпсісу і відірваність від рідної землі, відчуття болю України.
Харків. Я випала з лав твоїх захисниць і допомогаторов. Друзі волонтерять по забезпеченню необхідним ВСУ та постраждалих людей, займаються евакуацією. Мене дуже надихає те що наші роблять в Славутич Транзит.
Та все ж не відпускало відчуття, що я заблукала й втрачаю себе у круговерті й болоті буття. Чарівна сила соціальних мереж надала можливість повернутись до активності. І зараз я почала працювати в теплому місті Івано-Франківську в дуже теплому проєкті "Ukraine Crisis Response - 2022" з комплексної підтримки центрів колективного проживання та громад, які приймають ВПО.
photo_2022-10-19_19-29-28.jpg
Наша команда в Ворохті
В рамках проєкту - створення просторів безпечних для дітей (CSF) у 5 громадах Івано-Франківської та Чернівецької областей (зручні для дітей простори та цифрові навчальні простори).
В громадах будуть реалізовуватись:
- програми соціального емоційного навчання (SEL) у CFS фасилітаторами/вчителями;
- організація та проведення регулярних заходів SEL для дітей;
- організація заходів соціальної згуртованості в громадах із CFS;
- інтеграція ВПО через публічні заходи для ВПО та місцевого населення;
- проведення індивідуальних сеансів психосоціальної підтримки (PSS) через мобільних психологів у CFS та колективних центрах для груп ризику;
- надання послуг PSS під час групових сесій - проведення групових занять з PSS через мобільних психологів у CFS та колективних центрах для груп найбільшого ризику.
Проект "Ukraine crisis response - 2022" реалізовується Молодіжною організацією "СТАН" в партнерстві з Міжнародною гуманітарною організацією "Людина в біді", за фінансової підтримки Global Affairs Canada.
На початку війни у 2014 році все робилось спонтанно, ми знаходили ресурси й розвивалася самозарадність громади. Ми навчилися боротися - тож поборемо!
