Ліквідація МінАПК: навіщо різати курку, яка несе золоті яйця?

В Україні склалася дещо парадоксальна ситуація.

З одного боку, сільське господарство – чи не єдина потужна бюджетоутворююча галузь, яка розвивається всупереч обставинам. З іншого, розчерком владного пера «ріжемо курку, яка несе золоті яйця», позбавляючи аграрну країну, ледь не половину експорту якої стабільно формує продукція сільського господарства,  профільного міністерства.

Відповідь на питання: добре це чи погано дасть час. Але наведу кілька цифр для розуміння: частка агросектору у ВВП України - більше 12-15%, а в експорті - понад 40 %. Думаю, цих аргументів вже достатньо, щоб зрозуміти - підтримка та розвиток сільськогосподарського комплексу має навпаки займати пріоритетне місце в політиці держави.

А що маємо натомість? В останні роки аграріям буквально доводилося «вигризати» своє…  Кожен бюджетний рік ставав справжнім випробуванням для галузі, яка годує мільйони українців. Бо щоразу «як на пороховій бочці» чекали резолюції щодо того, якою буде державна політика: «політикою на зрушення в галузі чи на знищення»… 

Так от, мало того, що з кожним роком скорочувалися програми державної підтримки тваринництва, зберігання та переробки с/г продукції, фінансової підтримки с/г товаровиробників.  Я вже мовчу про рівень держпідтримки у вигляді дотацій, які, до прикладу, в держбюджеті 2019 становили менше 1% від ВВП, створеного тими ж аграріями. У той час, як у Євросоюзі на підтримку малих агропідприємств витрачається 40% усього бюджету.

Ще кілька додаткових аргументів: у цілому ідея укрупнення центральних органів виконавчої влади «має місце». Однак не варто забувати, що є безліч функцій, які потрібно додавати в сьогоднішніх умовах. Зокрема, питання розвитку сільських територій, того ж таки ринку сільгоспземлі.

Крім того, оскільки наша країна - експортно орієнтована і є постійна потреба в розширенні ринків, а відсутність профільного міністерства може призвести до проблем із експортом. Не треба також забувати, що на світових продовольчих ринках конкуренція дуже висока, а потрапити на ринки певних країн без довготривалих перемовин на рівні профільного міністра - неможливо. Тому для просування вітчизняної продукції на ці ринки зусиль одного лише бізнесу буде недостатньо.

Пам’ятаєте дитячий мультфільм, де фраза: «Казнить нельзя помиловать…» ледь не зіграла злий жарт з головним героєм. Так от, дуже би не хотілося, щоб такий жарт історія з ліквідацією АПК не зіграла з нашою країною. Інакше з «житниці Європи» є ризик за кілька років остаточно перетворитися на жебрака…