Військова поліція - важливий крок у напрямку адаптації української правоохоронної системи до сучасних стандартів і викликів.
У сучасному світі забезпечення правопорядку та безпеки є одним з основних пріоритетів будь-якої держави. Особливо це актуально для нашої країни, яка за останні роки зіткнулася з численними внутрішніми та зовнішніми загрозами у воєнній сфері, пов'язаними з повномасштабним вторгненням рф.
З огляду на це, група народних депутатів запропонувала створити нове військове формування - Військову поліцію (далі за текстом – ВП). Цей новий підрозділ має на меті не лише забезпечити правопорядок і військову дисципліну в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, але й проводити ефективну боротьбу з кримінальними та адміністративними правопорушеннями в вищезазначених органах, захищати права військовослужбовців та зміцнювати національну безпеку.
Я вважаю, що створення військової поліції є важливим кроком у напрямку адаптації української правоохоронної системи до сучасних стандартів і викликів. Нова структура покликана діяти в умовах як мирного часу, так і під час воєнних дій, що робить її невід'ємною складовою обороноздатності країни.
У цій публікації пропоную розглянути ключові положення доопрацьованого проєкту ЗУ №6569-д[1], який було прийнятого в першому читанні, а також основні функції та роль ВП у забезпеченні правопорядку в Україні.
Слід почати з того, що станом на сьогодні в Україні ще продовжує виконувати свої функції Військова служба правопорядку у ЗСУ. Фактично ж відповідна служба не має жодних повноважень щодо здійснення оперативно-розшукових заходів і притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, а також інституційно позбавлена процесуальної можливості сприяння органам досудового розслідування та прокурорам у здійсненні досудового розслідування відносно військовослужбовців. Законопроєкт №6569-д пропонує ліквідувати Військова служба правопорядку у тримісячний строк з дня початку діяльності Військової поліції. Тобто, ВП буде правонаступницею Військової служби правопорядку, тільки з ширшим колом повноважень та обов’язків.
Саме ВП буде допомагати органам досудового розслідування розшукувати осіб, які самовільно залишили частину, та дезертирів. В ст.6 законопроєкту зазначено, що до загальної структури ВП входитимуть:
• центральний орган управління ВП;
• територіальні органи управління ВП (міжрегіональні, регіональні, місцеві);
• центри спеціального призначення;
• навчальні центри ВП;
• дисциплінарні батальйони.
Безпосереднє керівництво ВП здійснюватиме Начальник ВП. Начальник є керівником центрального органу управління ВП. Президент України за поданням Міністра оборони України (під час дії правового режиму воєнного стану – за поданням Головнокомандувача ЗСУ) - призначатиме та звільнятиме Начальника.
ВП комплектуватиметься за рахунок ЗСУ, її склад не може перевищувати 1,5% від чисельності Збройних сил [2].
В ст. 15 законопроєкту наведено перелік повноважень ВП. Одразу зазначу, що повноваження ВП не поширюються на цивільних громадян, вони поширюються лише на військовослужбовців та резервістів, які перебувають на зборах.
Серед іншого хочу звернути увагу, що за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора та/або на підставі рішення слідчого судді, суду ВП проводитиме слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому КПК України. ВП матиме право тимчасово обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних доріг. Вони зможуть зупиняти ТЗ і проводити їх поверхневу перевірку, а також перевіряти у водіїв документи на право користування та керування цими засобами.
Окрім цього, Військова поліція матиме право викликати осіб для надання пояснень у справах про правопорушення, що перебувають у їхньому провадженні, а також затримувати й утримувати військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів на гауптвахтах.
Зазначається, що юридичні особи всіх форм власності, у встановленому законами України порядку можуть виділяти транспорт та інші матеріально-технічні засоби, а також виконувати роботи та послуги необхідні для реалізації повноважень ВП. Щоправда, таке трактування залишає місце для зловживання з боку ВП та тиску на бізнес, адже в законопроєкті не зазначено щодо обов’язковості виконання відповідної норми.
Автори проєкту закону 6570-д[3], який приймався одночасно з №6569-д запропонували встановити адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб ВП, а саме - штраф до 17 тис. грн. Наразі законопроєкт готують до другого читання. За інформацією народного депутата Бужанського, парламентарі подали вже понад 700 правок до законопроєкту №6569-д[4]. Станом на 12.07.2024 термін подання правок ще не закінчився (депутати продовжили термін підготовки до другого читання наполовину), тому їхня загальна кількість ще може збільшитися. Голова комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас прогнозує, що парламент зможе ухвалити документ не раніше кінця липня[5].
На мою думку, створення ВП є своєчасною ідеєю, яка відповідає сучасним викликам і потребам буремного сьогодення. Проте, для забезпечення її ефективного функціонування, проєкт потребує ґрунтовного доопрацювання.
