Відповідь на це запитання знаходиться у драматичних подіях осені 2000 року.
Чивідповідатиме Ігор Кононенко за свої вказівки міністрові економіки Айварасу Абромавічусуставити на грошові потоки йому потрібних людей?
Відповідь уже є. Її озвучили найближчий до Петра Порошенка радникі права парламентська рука-розпорядниця глави держави по лінії БПП – Юрій Луценко.Та й сам вождь-правитель висловився теж приблизно в унісон сателіту. Хіба,мовляв, можна притягнути людину до відповідальності за відіслану СМС? Щоправда,пан Луценко при цих словах зробив ще й уточнення: начебто послання відправлено нез телефону Кононенка.
Даруйте, але тут мимоволі виникає аналогія з «замінуваннями»станцій метро, шкіл (коли не хочеться йти на контрольну), будинків, державних установі повідомленнями про це з невідомих ґаджетів.Чому ж МНС реагує на це блискавично, і на місце негайно виїжджають фахівці-мінери,і собак з собою привозить? Та тому, що хоч і десятки тих несподіваних погудокбуває на добу, а реагувати серйозно потрібно на всі, позаяк може рвонути.
Тому тут підхід до з’ясування обставин серйозностікорупційних вказівок має бути явно не з того боку, панове начальники, звідкіляСМК відправлялися, з якого саме апарата, а як сприймалися ті конкретні вказівкиміністром економіки. Чи знав він, чиє розпорядження йому поступає? Не залежновід того, СМСкою його передали, кінетичною мовою – себто, помахом руки, ноги,змигом брови, чи, можливо, поштовими голубами. Якщо пан Абромавічус чудово уясняв,хто за цим конкретно стоїть і яких дій від нього вимагалося, чітко й однозначноозначає таке: райські кущі корупції буйно розквітли на Банковій. А в тих корчаххазяюють відомо хто – Ігор Віталійович та Петро Олексійович.
Важлива деталь. Ви ж зверніть увагу, куди кинувся зазахистом від наступу високорангових крадіїв пан Абромавічус? В Україні, якбачимо, не знайшов до кого. Хоча, здавалося, мав би по ідеї насамперед звернутисядо прем’єр-міністра, як до свого прямого і безпосереднього начальника. Але хібавін не знає, хто такий насправді є пан А. Яценюк? Ще у вересні минулого рокуряд народних депутатів України, зокрема, і Сергій Каплін в ефірі телеканалу112.ua(запис цей у мене є) неодноразово заявляв, що оточення глави Кабміну в тісномукрузі бурхливо відзначило перший мільярд доларів США, нібито вкраденихчиновником на різноманітних оборудках в уряді. Святкували народження нового доларовогомільярдера. Казати б, чергового злодійського олігарха. Все це, зрозуміло, буловідомо литовцю, думаю, що він мав і свої ще яскравіші дані з цієї проблеми. Чиможна було шукати йому захист від І. Кононенка на сьомому поверсі вулиціГрушевського, в кабінеті прем’єра? А в глави держави? Погодьтесь: риторичнізапитання.
Ви, можливо, скажете, а чому не в Національне антикорупційнебюро (НАБ) звернувся міністр, яке уже функціонує?
Не знаю, чи відомо А. Абромавічусу, що НАБу, як стверджуютьпрофесіонали юристи, Віктор Іванович Шишкін, зокрема, колишній генеральнийпрокурор України, колишній суддя Конституційного суду, що Національнеантиконституційне бюро створено не в конституційний спосіб. Тому, що директораНАБу чомусь призначив президент України, навіть посвідчення йому підписав. АКонституцією України таких повноважень главу держави не наділено. Тому вжеперші грамотні адвокати будь-яку кримінальну справу, оформлену в НАБу,розвалять у суді за п’яток хвилин, заявивши про цей неспростовний факт. Тоді всяробота детективів піде під хвіст коту. А все тому, що як мені особистовидається, глава держави проявляє щонайбільш посилену увагу до антикорупційногобюро, ледве не щомісяця з’являється туди. І чого б це, скажіть?
З цих мотивів, чи ні, але пан Абромавічус до НАБу не пішов. Вінзнайшов інший громовідвід – в особі послів країн G-7. Такого собі комічного правлінняколгоспу «Україна», яке взяло собі за моду безапеляційно порядкувати в нашійдержаві, хоча люди, які зібралися там не завжди навіть мають бодай ілюзорну уявупро наші проблеми, нашу ментальність, мову, культуру. От приміром, нині вже точновідомо, що й вони доклали зусиль до того, аби Арсеній Яценюк залишився й даліна посту прем’єра при голосуванні за недовіру Кабміну. Через народнихдепутатів, на яких мають персональний вплив. Відтак, українці, переважнійчастині яких уже бракує коштів навіть на харчі, (я це вчора, до речі, побачивнаяву, зайшовши до найдешевшого супермаркету «Ашан», де практично зовсім небуло покупців) вважають, що цей Кабмін привівїх до голоду, вимирання, а посли країн великої сімки навпаки переконані, щоЯценюк це велика надія України. Бачите, він блискуче розмовляє їхньою мовою,він красиво повістує їм про якісь там реформи, яких насправді немає, окрім уйого хворобливій уяві, малює різноманітні прожекти. Одне слово, муйня в європейсько-японсько-американськомусоусі. Яка точно закінчиться діареєю…
І все-таки, чи є СМС Кононенка вказівкою Порошенка?
Відповідь на це питання ми повинні були отримати ще в вересні…2000 року? Так, так, я з часом не помилився. Відповідь мала поступити одразупісля зникнення Георгія Гонгадзе, бо були і по нині є свідки злочину, і люди знають,хто є замовниками вбивства, але суду над ними нема. Там теж, пригадайте, прямихвказівок знищити журналіста начебто не було? Але й голову молодому чоловіковівідрізали і не раз її переховували.
Нинішні події - пряме продовження минулого злочину.Щоправда, голову уже одрізають не окремій людині, а всій державі. А ми мовчимо…
