Бувають друзі мов шнурки шовкові: розв’яжуться і підведуть

Пане Олександре,дуже Вам дякую за цю статтю! Згоден з Вами АБСОЛЮТНО!І не тільки я! Більшість українців! Сизоненко,Олійник,Стус Дмитро...Костюченко...В якій біді не лише наша економіка, культура,медицина,коли навіть НАЙВИЩІ держпремії з-під поли видають відверті комуняки Олійник і Сизоненко,випадкові люди,а власне,вороги.І що робити к тім комітеті 93-річній людині? Це не знущання? Ще раз Вам дякую.

Справедливо, гостро, і Вам це болить ... Дякую!

Віталій Матяш

15 січня 2016 р. 11:04

Сашко -молодець: починаючи з назви й проблему, яку ти професійно розкрив. Я свого часу здуру також поперся до цього корита, але переконався, що там не тільки не читають, там навіть і не знають, які подаються роботи - все формально. А претенденти ж стільки мук та переживань проходять, щоб їх тільки висунули товариші по перу. Справді - а судді хто?

Гостро, принципово, актуально! Дуже багато слушних думок. А якщо правда, що члени Комітету не читають номінованих творів, то це взагалі за межею порядності й розуміння!. Цілком очевидно, що цю систему треба міняти. Але ви ж бачите, як у нас ідуть зміни? І як їх хочуть...

Прочитав. Думаю. Я уважно ознайомився з претендентами на Шевченківську премію у 2016 році. Майже нікого не знаю. А щодо видавництва книжок: Лягаю і встаю думаючи про те, де дістати гроші, щоб видати 8 написаних дитячих книжок. Не соромлюся, вихожу з книгами на Андрііївський узвіз, приймаю участь у книжних ярмарках. Але, цих грошей дуже мало. Я підписував Маніфест української інтелігенції, яку Іван Драч уміло використав для проходження у Верховну Раду. Об'єкт для українських офіцерів? На жаль.... зневіра, байдужість, відсутність моноліту і т.п. Ваші дописи, читаю з великим задоволенням. Приймав участь у створенні багатьох громасько-політичних організацій. Зразу появляється людина, після якої виникають сварки, розколи...Чому так відбувається, Ви самі добре знаєте. Треба думати!

Пане Олександр, про Наконечного сказали дуже влучно. Дякую.

А це - мій матеріал про Дмитра Стуса «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – СТУС? ТИ ЗНАЄШ ПРО ЦЕ ЧИ НІ?» http://cun.org.ua/nid/487--21--03--2013--12.pdf

Погоджуюсь з усіма думками автора. Об'єктивно і чесно. "Стайні" вже давно треба почистити, щоб не смерділи

Пане Олександре, окрема подяка вам за ці слова: " У триваючому процесі декомунізації ми чомусь головну увагу звертаємо на зовнішні чинники – пам’ятники, назви вулиць, майданів, заборону символіки компартії, її прапорів, гасел, поєднання серпа і молота, тому подібного. " Сюди можна віднести і фарбування парканів і кожної собачої будки у жовто-блакитне. Я це називаю флешмобство. Щодо кадрової політики, то в порошенка вона більш, ніж дивна. Але це, якщо його сприймати як нормальну людину, якою він не є. Він зрадник і вбивця.

Дякую, чудова і правдива оцінка. Навколо нас дуже багато людей з роздвоєної свідомістю. Це імперська і радянська побутова шизофренія . І ніхто не лікує. Пишіть!

Шановний пане Олександре! Вчора на сторінці у фейсбуці в коментарі, я коротко повністю підтримав Вашу позицію. Синдром холуйства ,меншовартості і прислужницьтва , є нашим слабким місцем у процесі державотворення . ЦЕ ПЛАТА ЗА ВІДСУТНІСТЬ У 25-27 ПОКОЛІНЯХ УКРАІНЦІВ ВЛАСНОІ ДЕРЖАВОТВОРЧОЇ ЕЛІТИ І ДЕРЖАВИ.   Ці травми генетичного коду потрібно вилікувати системно і цілеспрямовано з участю кращих вчених у галузі розвитку свідомості людини. Природа передбачлива, вона дозволяє зміну коду на протязі одного-двох поколінь. Героїчні прояви патріотизму молодих українців у добровольчому і волонтерському русі ,як найкраще це підтверджує,Це стратегічне завдання,для його досягнення потрібно вирішити низку питать імплентації у владний механізм Украіни твердих за духом і не продажних хлопців. Орієнтація на конкретних,перевірених життям персоналій,а не в якості індульгенції за чудові обіцянки політичним брехунам. Форма створення кола розумних і патріотичних людей, інший варіант: природний рух розвитку суспільства може бути перехоплений ворогами, В конкретному випадку щодо засилля колишніх і не позбавлених імперсько-комуністичного вірусу холуїв в тому числі комітеті, жорстко вимагати їх усунення від Кириленка,котрий позиціонує себе з украінським патріотизмом, Тисну руку! О.С

Пане Олександре, уважно подивився на вашу статтю. На мій погляд, розумні думки щодо питань літературного цеху України. Чомусь подумав про те чому ніхто з вас не давав оцінок великому письменнику (якого як письменника ніхто не знає) В.Яворівському, а вот про комуняку Б.І. Олійника написали. Пам'ятаю як негативно оцінювали Л.В.Костенко. А сьогодні визнано що вони є класиками сучасної української поезії. Мені здається що сьогодні багато людей, займаючи посади, намагаються прикрити свою безліку діяльність критикою "папєрєдніков" Чим це закінчилось для діяча сучасності Азарова ви напевно знаєте.Народились ви в Радянському Союзі де ми жили, працювали, інколи помилялись але намагались чесно робити свою справу. Чомусь пригадав слова П.Г. Тичини:"Бувають друзі мов шнурки шовкові, розв'яжуться і підведуть." 

***

Вельми шановний Олександре Олександровичу, ваш лист – це такий собі конспект і моїх роздумів і настроїв, які болять мені (фізично!), як і Вам.

Отож, я не буду переконувати Вас у Вашому  ставленні до кашоварні не лише в лауреатському комітеті Ілліча (Борисовому),  а й взагалі в більшості, якщо не у всіх преміальних комітетах імені

нижче рангових класиків і під класиків. Особисто мені не зрозуміло ролі України   в організації літературного процесу в Україні. Як на мене,

процес, у переважній більшості, настільки самодіяльний, що якби не її структура (здебільшого на папері ) -  голова НСП, його замісники та зав відділами, секретарі, президія, приймальні комісії, літоб’єднання, голови обласних , то...  Дивом лишаються «на плаву» журнали, альманахи, газети, радіо проекти. Щодо видання книжок, то це чи не найжвавіша частина в літ процесі. Сотні цих видавництв-катапульт викидають у світ скільки «книжкового продукту» - були б у бажаючих видатись гроші на придбання

ISBNок та на друк. У більшості наклади таких  книжок наскільки мізерні, що не завжди вистачає для бібліотек, шкіл одного району. Щоправда, «маститі», видаються хоч і «розкішніше», але проблеми з реалізацією теж

проблеми.

Та повернусь до Шевченківських премій.

Якби я особисто не був знайомий з творчістю багатьох уже лауреатів цієї високої відзнаки й тих, хто претендував на неї, то, можливо, байдуже б ставився до цього. А так.

Я добре знайомий з творчістю Олега Чорногуза. Знаю й те, що Комітет (мається на увазі Борис Ілліч Олійник) тричі «зарубував» його кандидатуру на цю високу й уповні заслужену нагороду. Хай назвуть  Олійник і «компанія» рівню  Олегу Федоровичу. Особисто моя думка: Б. Олійник той пень, якого слід було б викорчувати разом КП (б)У.

Мене дивує й обурює позиці Драча, Павличка, Жулинського, Слабошпицького, Мушкетика...  і багато, багатьох інших світил і корифеїв. Вибачте, але вони для мене є ХОХЛАМИ, лакузами.

І насамкінець.

Олександре Олександровичу, я вважаю, та й Ви, я думаю теж, що Олег Чорногуз гідний і премій Тараса Шевченка, і високого звання Героя України. Я назву лише дві його книги – сатиричний роман «примхи долі, або велика гра» і публіцистики «Діти колонії».

Хто із сьогоднішніх Шевченківських лауреатів і Героїв України похвалиться чимсь подібним.

15 квітня цього року Олегу Федоровичу Чорногузу виповнюється 80.

Я прошу Вас як відомого й заслуженого журналіста, мужню людину порушити питання про відзначення  Олега Федоровича перед Президентом України.

Якщо в чомусь не правий, вибачайте

З пошаною, В. Назаренко (Назар Діброва)