Бюджет-2017: реальність чи міф?

Усі ми прагнемо змін у нашій країні. В Україні доти не буде змін, доки не відбудеться ні, не революція, а переоцінка цінностей…

Усі мипрагнемо змін у нашій країні. В Україні доти не буде змін, доки не відбудеться переоцінка цінностей…

Нині вищомузаконодавчому органу нашої держави – Верховній Раді України Кабінет МіністрівУкраїни подав на розгляд проект Державного бюджету на 2017 рік. Фактично –представив пріоритети, зосереджені у фокусі особливої уваги суспільства і які,на думку авторів проекту, здатні вивести Україну на новий рівень розвитку.

Читаю,спочатку не особливо вчитуючись урясніючі цифри, що обіцяють збільшення соціальних стандартів, підвищеннядобробуту, зарплат, пенсій і т.д. Відразу намагаюся знайти серед усіх,підтверджених статистикою фактів, рецепти імплементації України до  європейської спільноти, шукаю підтвердження тому, що у владі є люди, більшість людей,які мають тверду політичну волю до змін і кардинальних реформ. Передусім –економічних, аби вивести з тіні  економіку,зменшивши до мінімуму бюрократичні втручання та подолавши корупцію.

Не секрет,для того, щоб змінити траєкторію розвитку України, треба насампередзмінити  пріоритети і спосіб мислення.Сьогодні на державному рівні – це прийняти головний документ розвитку на весьнаступний рік, тобто Державний бюджет України-2017, в якому по-бухгалтерськічітко означити саме ці пріоритети.

 Ми живемо у час безпрецедентних і швидкихзмін. І пріоритети визначає суспільний настрій, який свідомий цих змін і вітаєїх, бо сприймає з надією, бо спрямований на мирне і краще життя у перспективі.

А тепер,попри всі ці ремарки, звернемося власне до самого проекту. Пошукаємо позитиви.Їх більше, ніж достатньо. Найперше, що звертає на себе увагу, – знову ж такипріоритети, розставлені згідно з очікуваннями тисяч українців. Давно чекали, щоці галузі почнуть відроджуватися, точніше, почнуть  нове життя освіта й охорона здоров’я.

У проектіДержбюджету видатки зведеного бюджету на освіту зростуть на 17 % порівняно з2016 роком і становитимуть 145,1 млрд. грн. У загальному обсязі видатків наосвіту враховано видатки на:

- виплатуакадемічних та соціальних стипендій студентам вищих навчальних закладів,аспірантам та докторантам – 5 816,6 млн. грн., (+ 576,0 млн. грн., або 11%порівняно з 2016 роком);

- державнупідтримку учасників бойових дій та їхніх дітей для здобуттяпрофесійно-технічної та вищої освіти - 184,6 млн. грн. (враховановперше);

- виплату державноїсоціальної допомоги за принципом «гроші ходять за дитиною», оплату послуг зіздійснення патронату над дитиною – 914,5 млн. грн.;

- освітню субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам –                                   41 926,3 млн. грн.;

У загальному обсязі видатків освітньої субвенції враховано видатки на:

- підвищення заробітної плати педагогічним працівникам – на 33,5%(зокрема, на встановлення тарифного розряду не нижче десятого –4500,0 млн. грн.);

- здобуттяповної загальної середньої освіти учнями профтехучилищ – 1615,3 млрд.гривень (враховано вперше).

Вражаючіцифри. Здавалося б, мова йде про реформування української освіти в бікєвропейських стандартів. Але спробуймо подивитися вглиб проблеми. На жаль, убюджеті немає поняття «державне замовлення», наприклад, на профтехосвіту,натомість є регіональне, тобто всі видатки на її утримання передано до місцевихбюджетів. Питання: а чи здатні будуть місцеві бюджети вирішити цю проблему –готувати таких востребуваних – більше, ніж економісти чи юристи на сьогодні, –слюсарів, токарів, електриків?..

Відносно жпідвищення зарплат учителям – теж позитивний фактор. Лише б не за рахунокскорочень і зменшення доплат – за вислугу, кваліфікацію  тощо…

Інший, неменш суттєвий пріоритет, – охорона здоров’я. Позитивноте, що нарешті уряд не залишив це серйозне питання поза увагою. Цифри, до речі,теж вселяють надію на краще. Наприклад, враховано передачу на фінансування змісцевих бюджетів видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіївзакладів охорони здоров’я, що належать до комунальної власності з метою більшефективного управління майном цих. Водночас загальний обсяг видатків нацентралізовану закупівлю лікарських засобів та виробів медичного призначення, ут.ч. для лікування онкохворих, хворих на СНІД та туберкульоз становитимеблизько 6 млрд. грн.

На жаль,зарплата медиків залишається однією з найнижчих в економіці. І навіть у випадкупідвищення навряд чи дотягне до середньої по економіці – 5,374 грн. (на липень2016 р.).

Якщо жуважно вчитатися у розрахунки, додатково представлені у проекті, щодо виплатзарплат і надбавок за обсяг та якість виконаної роботи лікаря, то знову ж такивиникає питання: чи зупинить таке «підвищення» на тлі інфляційних процесів, яківідбуваються в країні, побутову корупцію?

Щодокорупції, то це стосується не лише медицини й освіти, послугами якихкористується кожен українець. Вона, наче рокова пухлина, розповзлася всюди – іна бюджетні, комунальні, промислові сфери. Українська ситуація – не унікальна.Корупція існувала в будь-якому суспільстві будь-якої доби. Скарги на те, щосвіт іде до загибелі, бо хабарі та корупція стали загальнопоширеними, знаходимона ассирійській глиняній табличці 2800 р. до н.е. Хоча заведено вважати, щокорупція характерна передусім для східних суспільств, згадки про неї знаходимоу багатьох класичних текстах західної інтелектуальної традиції – від Платона йАристотеля до Макіавелі та Руссо. Насправді ж існує одна універсальнакореляція: корупція пов’язана з бідністю. І то в оберненій пропорції: що вищекорупція, то бідніше суспільство. Тому найкращий і найнадійніший спосібборотьби з корупцією – це підвищення рівня суспільного багатства. Прикладомцього може бути Австралія. Сто років тому вона була однією з найбідніших інайкорумпованіших  країн світу, тепервона – одна з найменш корумпованих і, відповідно, найзаможніших.

Питання, щоє причиною, а що наслідком – бідність провокує корупцію чи корупція пожираєсуспільне багатство? – схоже на питання, що було першим: курка чи яйце? Мудрішебуде визнати, що корупція є водночас і причиною, і наслідком суспільноїбідності. Це, в принципі, продукт модерної доби…

Якщо жповернутися до реалій, то передусім треба подумати про те, як наповнити дохіднучастину бюджету, тобто спочатку повернути 10,5 млрд. грн., які були здобутіпопередньою владою злочинним шляхом. Однак профільний закон поки що і досі неприйнятий.

Натомість –нові позитиви: підвищення соціальних стандартів. Розмір прожиткового мінімумузгідно з проектом держбюджету зросте на 10,1 %; мінімальна заробітна плата з 1січня 2017 р. становитиме 1600 грн., а з 1 грудня 2017 – 1762 грн.; для наданнядопомоги в оплаті за житлово-комунальні послуги, придбання твердого палива іскрапленого газу передбачено субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на наданняпільг і житлових субсидій населенню в сумі 50,7 млрд. грн., на придбаннятвердого палива і скрапленого газу – 2,5 млрд. грн.; видатки, спрямованіПенсійному фонду України, становитимуть 156,2 млрд. грн., що більше на 10, 7млрд. грн. порівняно з 2016 р.

Здавалося б,це широка магістраль від бідності до багатства.

Але ж зновунедовірливий знак запитання: чи відчують українці такі підвищення, адже рівеньсоціального захисту все-таки залишається низьким. І бюджет аж ніяк непередбачає повної компенсації соціальних стандартів на рівень інфляції.

Підвищенняпрожиткового мінімуму, зарплат, пенсій не компенсує інфляційних втрат за 2014 –2016 рр. Адже ціни на цей період зросли майже на 88 %, а реальні доходинаселення знизилися на 30 %. За експертними оцінками, вартість продуктовогокошика до нового року сягне 2100 грн., тобто він буде більшим, ніж мінімальназарплата і мінімальна пенсія, передбачених на кінець 2017 р. Усі ці моментиможна б зрозуміти, аби у бюджеті було закладено основи для виходу реальногосектору економіки на траєкторію стабільного зростання. А так… Згідно з бюджетомна 2017 р. до кінця наступного року рівень мінімальної зарплати українцівстановитиме лише 67 євро (навіть за збереження нинішнього курсу валют).

Україна немає дешевих ресурсів. Її головний ресурс – це самі люди, які вміють виживати забудь-яких умов. А могли б не виживати, а жити. Знаходячись у центрі Європи, неможна лишатися поза Європою. Високі стандарти життя мають визначати політики,здатні до загальнонаціонального компромісу заради стабільного розвитку країни.Бюджет має промовляти мовою гідності до своїх громадян – і не лише промовляти.За кожною пропозицією стоїть відповідальність обраних народом.

Добре, що проект Державного бюджету України на 2017рік вчасно подано на розгляд Верховної Ради, що є можливість почути слушніпропозиції  як від опозиції, так і іншихфракцій у парламенті, які щиро прагнуть справді динамічних реформ.