Маршалл проти Моргентау

Звітуючи про черговий транш з МВФ, та розповідаючи на прес-конференціях про "план Маршалла для України" високопосадовці забувають про доволі невтішні та катастрофічні результати співпраці з європейськими та світовими фінансовими установами. Співпраця між М

Маршалл проти Моргентау

Всі ми вже неперший рік чуємо про те, що Європа та США готові підтримувати Україну, навіть так,щоб надати грантові кошти у розмірі, які були б достатні для відновленняекономіки України, яка доволі сильно «просіла» через військову агресію з боку РосійськоїФедерації.

У період з2014 по 2015 рр. прем’єр-міністр і президент України проводили зовнішню івнутрішню політику під постійним гаслом «цього від нас вимагають «західніпартнери і МВФ» і апріорі малось на увазі, що всі забаганки МВФ та ЄБРР йдутьна користь Україні, і це і є маленький початок «плану Маршаллу». Але це буласистемна помилка, спровокована тим, що можновладці не знали історії і нерозуміли різниці між планом Маршалла і планом Моргентау – двома абсолютнорізними моделями відновлення економіки післявоєнної Німеччини у 40-х рокахминулого століття.

Мало хто пам’ятає,але Німеччину після поразки почали відновлювати, як суто аграрну країну, щопередбачало:

-       деіндустріалізацію;

-       нищення банківського сектору;

-       вирубку лісів;

-       заборону виробництва товарів з високою доданоювартістю;

-       жорстку податкову політику;

-       аграрний сектор, як основну ціль інвестицій.

Звичайно,сучасні архітектори економічної політики України, які працюють в МВФ, не можутьнапряму заборонити виробництво товарів чи обмежити експорт, але для цьогопотрібно лише змусити Україну зняти всі перепони для «вільного ринку», і тодіукраїнське виробництво, яке на 70 % все ж ще є радянським, просто вмре.Активний банківський сектор звичайно міг би ще врятувати ситуацію, але вУкраїни він також знищений, а фондовий ринок існує на рівні кам’яного віку.

У 1947 роціСША зрозуміли, що отримати в центрі Європи зубожілу країну, яка буде постійноюзоною дестабілізації, абсолютно не потрібно для майбутнього і, відповідно, бувприйнятий план Маршалла. Він, попри багато недоліків, був направлений наіндустріалізацію країни, відновлення банківського та фінансового секторів та можливістьвведення протекціоністських мит поки промисловість не відновиться до рівняконкурентоспроможності.

Чи чули Ви хочодну офіційну заяву від «наших західних партнерів», про надання Україні грошейна індустріалізацію країни та створення нових робочих місць? Ні! Україна отримуєне безповоротню допомогу, а кредити, які мусимо віддавати, хоча з кожним днемперспектив економічного відновлення все менше і, відповідно, нас чекаютьчергові реструктуризації, на не вигідних для нас умовах. Навіть «планМоргентау», попри всю свою руйнівну для індустрії роль, був більш сприятливимдля країни, аніж «кредити на реформи».

Якщо жговорити про перспективи «плану Маршалла для України», яким марять нашіпосадовці, то це лише приманка для віслюків, якими і є українська влада. Адже,здаючи зараз індустрію та роблячи ставку на аграрний сектор, Україна прирікаєсебе на зубожіння у середньостроковій перспективі. Наразі єдине більш-меншконкретне бачення, яке є щодо плану Маршалла для України, озвучувала президентаЛитви Даля Грібаускайте ( безповоротна допомога у розмірі 5 млрд.євро/рік при загальномуфінансуванні до 30 мдрд. євро). Це доволі великі гроші, які, звичайно, зможутьвідновити економічну потужність України, якщо мета буде саме такою. Але. Зодного боку, я не вірю, що Європа та світ відмовляться від бажання бачитиУкраїну лише як сировинного придатка, а з іншого - я не вірю у політичну волюнаших можновладців елементарно не розкрадати ці гроші, або не направляти цікошти на відновлення власного бізнесу, що в принципі призведе, до остаточногопогіршення стосунків між ЄС та Україною.

І на останок.Ідея плану Маршалла для України народилась у 2014 році і тільки в 2017 роціз’явилась конкретика - розробка цього самого плану Європейською народноюпартією. Окремо звертаю увагу, що Україна за три роки такий план так і нерозробила… Так от, три роки пройшло від обговорення до напівдії. На мою думку,ще два роки піде на імплементацію такої програми європейськими та світовимиінституціями. І якщо чесно, я не впевнений, що у 2019 році він буде жорсткопов’язаний з виконанням Мінських угод, і не факт, що цей «план Маршалла» взагалібуде реалізований через вище зазначені проблеми українського менеджменту, і я не впевнений, що це дійсно буде безоплатна допомога