Протягом року десятки тисяч людей займаються волонтерством. Наразі, велика честь допомагати захисникам, але волонтерська робота – одна з найвиснажливіших. Весь час проживаєш чужий біль, маєш власний біль, борешся за вирішення чужих проблем, але бажаєш тільки одного результату – ворог має покинути нашу територію. Не дивлячись на щиру вдячність цивільних та військових, цього об’єктивно мало для підтримки волонтерів.
Поділюся своїм досвідом, як надихнути, мотивувати та підтримувати волонтерський рух, бо саме він ще довгий час буде надійною опорою суспільства.
Існує теза про те, що щирі добрі вчинки, пожертви не варто комунікувати публічно. На мій суб’єктивний погляд, це застаріла і неактуальна думка. Сміливо беріть спільні фотки з вашими друзями волонтерами і розповідайте в соцмережах, як ви пишаєтеся тим, що вони роблять. По-перше, і вашим друзям буде приємно. Повірте, ви розчулите їх до сліз. По-друге, комусь ви покажете приклад, як можна сьогодні бути корисним. Інша людина прочитає і подумає “а я також можу прийти і допомогти розвантажити гуманітарку. Кажіть адресу”. Волонтерство має бути гучним і не сходити з перших шпальт світових медіа, бо саме ці люди свідомо, без впливу інших, щодня обирають безоплатну роботу на нашу спільну перемогу.
ЗВІТ ПРО РЕЗУЛЬТАТ
Якщо вам або друзям допомогли волонтери, “прозвітуйтесь”. Саме відчуття результату, навіть маленького, мотивує продовжувати. Тобто, отримали, наприклад, продуктовий набір, приготували вдома вечерю, зробіть фото і надішліть коротке повідомлення “приготували вечерю з українських продуктів, дякуємо”. У вас це займе пару хвилин часу, але повірте, для волонтерів це буде значна мотивація привозити ще десятки тонн продуктових наборів на деокуповані території.
КОНКУРСИ, ВІДЗНАКИ, НАГОРОДИ
Зрозуміло, що кожен волонтер працює заради покращення життя людей, яким потрібна допомога, заради перемоги. Однак, навіть роздруковані на аркуші А4 подяки приємно отримати від будь-якої організації. Я з комнадою займаюся допомогою цивільним на деокупованій території Херсонської області, адже це наш рідний регіон. Ми зробили прапори вдячності від мешканців для організацій, які тим чи іншим чином допомагають нам та херсонцям. Всі усвідомлюють, що це символічна подяка, не офіційний орден або відзнака, але це також інструмент мотивації продовжувати триматися разом та боротися. В інформаційному полі було якось обурення щодо відзнак людей. Особисто для мене, суть цього обурення про те, що багато волонтерів відчувають себе знеціненими. Але не варто так реагувати, адже кожен та кожна роблять свою справу тут і зараз. Ми можемо мотивувати одне одного, давайте це робити разом.
ВЛАСНИЙ ПРИКЛАД
Я вірю в те, що волонтерів мотивують волонтери, як би тавтологічно не звучала фраза. Саме власний приклад діяльності допомагає побудувати потужну, вмотивовану команду. Поважати, дослухатися до думки, враховувати потреби – це те, що допомагає волонтерському руху проходити скрутні часи, адже не завжди є можливість закривати запит підопічних, це точно погіршує роботу. Від волонтерів високі очікування суспільства. Ми маємо бути веселими, усміхненими, вислухати проблему кожного, підтримати та знайти вихід із ситуації. Ми так і робимо, але за посмішками та обіймами волонтерів ховається свій біль та відчай. Хтось пройшов полон, у когось родина в окупації, хтось втратив домівку, а хтось втратив найдорожче – життя близької людини. Частина наших волонтерів чинять спротив в окупації. Світ несправедливий. І він такий для всіх. У кожного свій ресурс життєвої енергії. Комусь її вистачає для того, щоб подбати і про себе, і про родину, і про інших людей, а комусь – ні. І я щиро пишаюся кожним волонтером Херсонщини, буду розповідати їх історії, і дякую всім підопічним за вашу підтримку. Ви нас мотивуєте продовжувати свою справу.
