Чи захищає Олега Татарова статус адвоката?

Від оголошеної підозри чиновника з ОПУ хоче врятувати асоціація адвокатів, наполягаючи на його статусі. Суголосними виглядають і дії щодо позбавлення прокурора САП повноважень заступника Генпрокурора.

Відомий журналіст, головний редактор видання Цензор.НЕТ Юрій Бутусов повідомив, що Генеральний прокурор Ірина Венедіктова скасувала власний наказ від серпня 2020-го про призначення Максима Грищука виконуючим обов’язки керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури та заступника Генерального прокурора.

Сталося це невдовзі після того, як прокурор САП підписав клопотання про обрання запобіжного заходу Олегу Татарову, заступнику керівника Офісу Президента України.

Та нібито «Полномочий Грищука это не ограничивает и не имеет значения для дальнейших решений по делу Татарова».

Чи відповідає таке твердження правовим реаліям?

Наведу п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

«проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя».

А також п. 13 тієї ж частини:

«повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя».

Ці вимоги кореспондуються з нормами ст. ст. 480, 481 Кримінального процесуального кодексу України.

Тепер Грищук не належатиме до кола перелічених посадових осіб. Адже серед прокурорів, які мають відповідні повноваження, значиться заступник Генпрокурора, але не заступник керівника САП, ким Грищук залишається.

Ще в п’ятницю, 18 грудня, Національна асоціація адвокатів України заявила, що стосовно адвоката Татарова порушено спеціальний порядок повідомлення про підозру:

«особа, яка тимчасово виконує обов’язки керівника САП, не набуває всієї повноти його повноважень. Таким чином, Максим Грищук, тимчасово виконуючи обов’язки керівника САП, вчинив перевищення повноважень. Це є кримінально карним діянням і має бути розслідуваним у Державному бюро розслідувань».

Схоже, статус прокурора Грищука скореговано відповідно до лінії, окресленої в заяві НААУ. Ймовірно, тієї ж лінії дотримуватиметься захист Татарова. А от чи пристане до неї Вищий антикорупційний суд, побачимо при розгляді клопотання про запобіжний захід – 24 грудня.

Ключовим моментом для реалізації вказаного напрямку порятунку Татарова від кримінального переслідування є його статус.

Та чи є він адвокатом?

Знову читаємо закони.

Стаття 7 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» говорить, що з діяльністю адвоката є несумісною робота на посадах осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції». Відкриваємо цю норму і бачимо в переліку обмежень для адвоката посаду заступника керівника Офісу Президента України.

Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Татаров мусив у 3-денний строк з дня працевлаштування в Офісі Президента подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Не на користь заступнику керівника Офісу Президента й інші норми ст. 23 «адвокатського» закону – «Гарантії адвокатської діяльності», хоча на них і посилається НААУ. Зокрема п. 14 ч. 1, де сказано:

«забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом».

Як бачимо, мова йде про заборону переслідувати адвоката, навіть колишнього, за надані ним послуги, якщо його дії не суперечили Кримінальному кодексу.

Наостанок наголошу.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

Мої міркування стосуються виключно того, чи резонно заперечувати правомірність дій прокурорів САП відносно високопосадовця з Офісу Президента на підставі збереження за ним адвокатського статусу.

Відповідь – однозначна: ні. 

А от чому Національна асоціація адвокатів України намагається маніпулювати нормами законів і поблажливо ставиться до недоброчесної поведінки окремих своїх членів – це окреме питання.