Перемовини США та рф приречені

Зустріч Трампа з путіним, на жаль, не призведе до сталого припинення війни.

Максимум — «повітряне перемир’я», але воно, якщо й буде, то буде нетривалим. росіяни влаштують якусь провокацію, звинуватять у зриві перемир’я Україну й цинічно продовжать наступ.

Це висновок, ґрунтований на військовій динаміці, політичних мотивах кремля та геополітичних інтересах третіх гравців.

По-перше, військова логіка на полі битви не змінюється від рукостискання лідерів. Російські війська просуваються і прагнуть консолідувати досягнення. Для кремля перемир’я без конкретних гарантій — шанс перегрупувати сили, поповнити запаси та знову атакувати. Тому коротке затишшя, вірогідно, невдовзі обернеться новою хвилею ударів.

По-друге, війна перетворилася для російської економіки й політики на самопідтримувану систему: розігнаний військово-промисловий комплекс, фінансові схеми й ідеологічні наративи формують потужну внутрішню зацікавленість у продовженні конфлікту. Припинення війни призведе до серйозних внутрішніх потрясінь у росії, які кремль боїться більше, ніж зовнішнього тиску. Тому логіка режиму — тягнути час і добиватися кращих умов.

Не можна ігнорувати й інтереси третіх держав. Китай, намагання якого послабити і ЄС, і США та одночасно зберегти росію, як геополітичного важеля, навряд чи зацікавлений у швидкому завершенні війни. Крім того, продовження війни в Україні дозволяє відтягувати увагу США від азійсько-тихоокеанського регіону, зокрема, Тайваню. А значить, китайський уряд продовжить неофіційно, через різні схеми допомагати рф усім необхідним, починаючи з фінансів та енергоносіїв і закінчуючи комплектуючими для ракет і іншого озброєння. Північна Корея в такому випадку також не залишатиметься в стороні.

Проте, як не парадоксально, у цій ситуації є користь і для нас. Розчарування Трампа у швидкому мирі може змусити його перейти до рішучіших кроків — посилених санкцій, більш масштабної військової допомоги та жорсткішого економічного тиску на кремль.

Що це означає для України?

Будь-які переговори США і рф щодо України повинні відбуватися тільки за участі офіційного Києва. Ніякі двосторонні домовленості, нав’язані над головою, не забезпечать наших інтересів. Слід готуватися морально й матеріально до затяжної війни — як мінімум ще рік-два. Армія, логістика, економічна стійкість та мобілізація міжнародної підтримки мають залишатися пріоритетами.