Якщо вірити соціології, то українці просто мріють побачити дебати між В. Зеленським та П. Порошенком.
Якщо вірити соціології, то українці просто мріють побачити дебати між В. Зеленським та П. Порошенком. За даними соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи» 73,5% українців вважають, що кандидати в президенти мають взяти участь у публічних дебатах. Ці дані збиралися ще до першого туру виборів (20-26 березня), тому можна припустити, що перед другим туром кількість прихильників дебатів мала зрости ще більше. Враховуючи, що тема дебатів стала ключовою для всіх без винятку українських ЗМІ.
Ця цифра (73,5%) здається аномально високою. Чому лише 5-10% громадян готові витрачати хоча б якийсь час на прочитання передвиборчих програм кандидатів, але при цьому дві третини хочуть дебатів між кандидатами? Це здається абсолютно нелогічним.
Складається враження, що дебати в розумінні більшості українців – це не змістовна дискусія двох кандидатів про напрямки розвитку країни в наступні 5 років, а, в першу чергу, політичне шоу. І це стосується прихильників обох кандидатів. Є відчуття, що виборці В. Зеленського хочуть побачити на дебатах лише те як остаточно згасає політична зірка П. Порошенка. Як їх кандидат буде ставити гострі запитання чинному Президенту, а останньому доведеться від них виправдовуватися: від питань про Свинарчуків, Медведчука, «Рошен», корупцію і війну за два тижні. З іншого боку, є всі підстави вважати, що виборці П. Порошенка хочуть того ж самого, тільки по відношенню до В. Зеленського. Хочуть побачити як Президент, використовуючи весь свій досвід і харизму, буде запитувати В. Зеленського про роль Коломойського, бізнес в Росії, жарти 95 кварталу та приниження україномовних.
І формат стадіону підходить для таких цілей чудово. Як і коротка тривалість дебатів. Години цілком вистачить, щоб сказати кілька завчених гострих фраз і відправити опонента в політичний нокаут на очах 70 тисяч глядачів. Але години замало для повноцінної дискусії про життя країни. У США, де рівень політичної дискусії й так значно вищий, ніж в Україні останні дебати між Дональдом Трампом та Хіларі Клінтон проводилися у три раунди в різних місцях. А українцям поговорити точно є про що. Особливо враховуючи, що до цього кандидати майже не вели ґрунтовних дискусій в жодному форматі.
Проблема в тому, що справжніх дебатів на «Олімпійському» не буде. І країна не почує відповідей на ті запитання, які мали б прозвучати. Про шляхи продовження реформ, децентралізацію, закінчення війни, стратегію повернення Криму й Донбасу, інвестиції в економіку та механізми повернення зовнішніх боргів. На стадіоні може бути шоу, але не дебати. Реальні дебати можливі в студії «Суспільного». Однак шанси на те, що обидва кандидати прийдуть на «Суспільне» вкрай низькі. Інакше для чого взагалі було пропонувати ідею з дебатами на стадіоні, якщо можна було відразу просто виконати закон і прийти в студію «Суспільного»?
Таким чином, є шанс, що 19 квітня українці побачать якісне політичне шоу: з кричалками, провокаціями, можливо, навіть бійками. Але немає шансів, що це справді будуть дебати.
19 квітня українці знову не почують від кандидатів чесних відповідей. Про те, що війна навряд чи закінчиться відразу після виборів президента, що зовнішні борги все одно доведеться виплачувати, що в країні немає такої кількості нових облич, як цього б хотілося, що потрібно почекати результатів виборів Верховної Ради для того, щоб взагалі мати якийсь шанс на реальні реформи. Краще було б почути ці відповіді до виборів, а не після. Однак, якщо виборця влаштовує шоу, то чому політики мають бути кращими?
