Чому необхідно ратифікувати конвенцію з захисту прав моряків

Ми співчуваємо морякам екіпажу 48-річного судна "Волго Балт", який затонув біля берегів Румунії з 13-ма українцями на борту. Станом на зараз, двоє людей загинули.

Нагадаю, що в січні в Чорному морі біля узбережжя Туреччини також затонув суховантаж Arvin. Як тоді, так і зараз ситуацію у кожному з таких випадків ускладнює те, що Україна досі не ратифікувала конвенцію MLC 2006.

Україна – єдина з країн чорноморського басейну, яка досі не приєдналась до Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року (Maritime Labour Convention (MLC) 2006). Конвенція з 2019 року знаходиться на розгляді в Офісі Президента України, і вона досі не ратифікована, а українські моряки, які за чисельністю входять у світову п’ятірку, продовжують страждати.

Моряки з затонулих суден після повернення до України лишаються сам на сам зі своїми проблемами – вони втратили гроші, матеріальні цінності, потребують лікування. Але оскільки ми досі не приєднались до конвенції MLC 2006, Україна не має підстав вимагати від судновласників компенсувати ці витрати.

Насправді, якби конвенція була ратифікована, то українські моряки взагалі не мали би шансів потрапити на настільки старі судна, які знаходились в поганому технічному стані. Arvin абсолютно не було призначене для зимових переходів через Чорне море напряму. У такому випадку крюінгова компанія на території України несла би пряму відповідальність за тих моряків, яких вона відправляє у рейс. І сама крюінгова компанія пересвідчувалася би, що умови роботи моряків, їх відпочинку, оплати праці, відповідає вимогам цієї конвенції.

Тож, підписання Конвенції про працю в морському судноплавстві – це не лише про адекватність умов праці моряків, а про найголовніше – їх життя та здоров’я і безпеку судноплавства.