Донбас – це Україна. Між гаслом і реальністю

У квітні 2014 року розпочалось АТО на Донбасі. А вже у травні 2014 року сепаратисти зрозуміли, що не всі міста, у яких було силою піднято альтернативний триколор, контролюються ними. Сьогодні, в результаті антитерористичної операції на Сході, близько 2 млн

Понад 6тис. загиблих, з них - 1,5 тис. українських військовослужбовців. Можна сумніватисьу заниженості цих даних, але навіть вони показують, яку криваву ціну довелосьзаплатити нашому народові за право бути народом.

Значнівтрати і в економіці. За оцінками Уряду, в минулому році Донецька областьвтратила 31,5% виробництва, Луганська – 42%. У лютому цього року індексвиробництва у Донецькій області складав 40% від лютого 2014 р. Уряд на початкуквітня заявив, що відновлення обійдеться мінімум у 1,5 млрд. дол. ГоловаДонецької ОДА О.Кіхтенко – 3,5 млрд. дол. І то – лише на перший час.

Зважаючиза величезну ціну, яку заплатив народ України за рік війни, нагальності набулопитання – що робить держава для закріплення успіху, для збереження під своїхконтролем звільнених територій Донбасу

Перше,що цікавить людей після, безумовно, безпеки, - це спроможність утримувати себеі сім’ю. Тобто - елементарне працевлаштування. Офіційний рівень безробіття (уДонецькій – 11,8%, у Луганській – 11,3%) не суттєво перевищуєзагальноукраїнський (9,7%). Але, з огляду на ситуацію в економіці обохобластей, можна впевнено говорити про значні ризики масового латентногобезробіття – неврахованого, неоплачуваних відпусток. А до цієї проблемидодається і величезна кількість біженців (32% від 1,2 мільйонів), якіперебувають на контрольованій Україною території Донбасу. Це значний тиск наринок праці.

Друге –це житло. 11 268 зруйнованих житлових будинків на Донбасі і 7394відновлених. Показник відновлення навіює оптимізм. Але, якщо ми візьмемофінансовий зріз руйнувань, то покрито лише 10% збитків. Причому, в Луганськійобласті цей показник кричущий – лише 0,5%. Всього ж завданих збитків житловомуфонду – 716,3 млн. грн. Передбачених субвенцій Держбюджету на відновлення – 300млн. Та, як показують заяви місцевої влади, є проблеми з надходженням коштів.

Найбільшезбитків завдано дорожній інфраструктурі. На території, контрольованій Україною– на 3,7 млн. грн. Ускладнює питання те, що Держбюджетом не передбачено коштівна відновлення дорожньої інфраструктури Донецької та Луганської областей. А зусього бюджету Укравтодору лише 3,4 млрд. грн. спрямовуються на ремонт доріг.По всій Україні.

Заданими різних соцопитувань, одна з основних загроз, яка турбує громадян, - цепоновлення військових дій у їхньому місті. Загроза повернення бойовиківдемотивує і державу, і місцеве населення до капітального відновлення. Томудержава має дати сигнал – сигнал безпеки. І в інформаційному просторі, - проте, що території будуть утримані. І на практиці, - через початок капітальноговідновлення і житлового фонду, і доріг, і економіки.

На завадібагатьом починанням стоїть окупація свідомості цінностями поляризованогосуспільства. Мова ворожнечі живе не лише на Донбасі. З цієї проблемою – поділомукраїнського суспільства на «хороших» і «поганих» живе і інша частина України. Англійськийписьменник Сомерсет Моем колись сказав: «люди понад усе люблять начепити наіншу людину ярлик, який раз і назавжди звільняє їх від необхідності думати».Зручно думати про бандитів та «вату» на Донбасі. Але, так само зручно думатиДонбасу про «хунту» та «фашистів». Лише усвідомивши, що це міф, ми подолаєморозкол суспільства.

Алесьогодні держава не має ні загальної Стратегії, ні відповідальних у владі щодоповернення Донбасу. Тому більшість рішень є непослідовними, а частина – простонеприйнятими.

Шукатитих, хто винен можна довго. І безпосередні замовники війни мають понестивідповідальність. Але так, щоб не перетворювати процес у «полювання на відьом».

Щоробити? Дати сигнал Донбасу. Сигнал потрібності. Потрібності державі таукраїнському суспільству. Через державну стратегію щодо Донбасу, черездіяльність органів влади, через прямі видатки з держбюджету на відновлення.Дезорієнтовані люди мають не лише почути, але й відчути, що Донбас – цеУкраїна.

Угібридній війні ми виграємо лише тоді, коли зрозуміємо важливість інших (нелише військового) фронтів – економічного, соціального, інформаційного. Тільки втакому випадку ми зможемо претендувати на перемогу.