Боротьба з корупцією: як подолати першопричини, а не наслідки?

Як побороти корупцію? Це питання на сьогодні стало чи не найактуальнішим у суспільстві, адже відповідь на нього шукають як на вищих рівнях державної влади, так і у професійних та побутових колах.

Як побороти корупцію? Це питання на сьогодні стало чи не найактуальнішим у суспільстві, адже відповідь на нього шукають як на вищих рівнях державної влади, так і у професійних та побутових колах.

Дійсно, корупція є хронічною хворобою, притаманною, напевно, будь-якому суспільству. Однак, наскільки ця хвороба буде прогресувати вже залежить від самого суспільства.

Для подолання корупції недостатньо боротися з її проявами, необхідно боротися з першопричинами. Тому реалізація антикорупційної політики в Україні не повинна обмежитись створенням карального механізму, а повинна стати тим необхідним імпульсом, який активізує зусилля всіх суспільних кіл задля як боротьби як безпосередньо з корупцією, так і для подолання негативних суспільних процесів в державі.

Варто пам’ятати, що корупція означає не лише «брати», а й «давати».

Перш за все, необхідна кардинальна зміна правосвідомості, адже корупція не повинна бути нормою життя в суспільстві, корупція має стати негативним явищем, яке осуджується суспільством, а не підтримується ним. Звичайно, досягти цього неможливо виключно прийняттям антикорупційного пакету законодавства та створенням відповідних державних органів, діяльність яких буде спрямована на боротьбу з корупцією. Зміна правосвідомості процес достатньо тривалий і важкий, проте необхідний, якщо ми дійсно прагнемо корупцію в Україні звести до мінімуму.

Беззаперечно, статус державного службовця має бути престижним. Ані люстраційна, ані антикорупційна політики держави не мають бути спрямовані на нівелювання чи приниження статусу представника органу державної влади. Крім того, державні службовці повинні мати належний рівень оплати праці, який має забезпечувати достойний рівень життя. Не треба забувати, що матеріальний аспект залишається основним мотиваційним аспектом корупційних діянь.

На сьогодні основні сили антикорупційної політики спрямовані на створення механізму притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення. Однак, виключно створення такого механізму недостатньо, необхідно також забезпечити його дієвість, яка полягатиме у невідворотності покарання. Дієвим такий механізм буде лише в тому випадку, коли налагодиться зворотній зв'язок «громадянське суспільство – антикорупційні органи», який дасть можливість оперативно отримувати необхідну інформацію з метою подальшого реагування.

В сукупності, забезпечення престижності статусу державного службовця, достойного рівня оплати праці та невідворотності покарання за корупційні правопорушення мають стати основою боротьби з одержанням неправомірної вигоди, адже в такому випадку державний службовець буде цінувати своє місце роботи та боятися його втратити.

Боротьба з наданням неправомірної вигоди, окрім впливу на суспільну правосвідомість, повинна відбуватися в контексті формування простого, недвозначного, лаконічного та зрозумілого законодавства. В такому випадку, з одного боку, державний службовець не зможе маніпулювати нечіткими нормами чи прогалинами у законодавстві, а, з іншого боку, у споживача не буде необхідності надавати неправомірну вигоду для реального отримання тієї чи іншої адміністративної послуги.

Крім того, необхідно забезпечити максимальну зручність, зрозумілість адміністративних послуг, а також безпосередню наближеність їх до споживача. Надання адміністративних послуг має стати автоматизованим завдяки впровадженню новітніх технологій. В більшості розвинених країн безпосереднє спілкування державного службовця та споживача послуг зведено до мінімуму.

Варто також збільшити диференціацію оплати за надання адміністративної послуги в залежності від швидкості її надання. В такому випадку кошти за більш швидке надання адміністративної послуги не будуть осідати у кишенях державних службовців у вигляді неправомірної вигоди, а будуть надходити до державного бюджету.

А ще необхідно забезпечити реальний механізм захисту порушених прав, причому як судовий, так і адміністративний. Коли особа буде впевнена, що судовий чи адміністративний захист не буде ілюзорним, а порушені права будуть відновлені, вона звертатиметься за захистом своїх прав, а не буде шукати можливості іншого шляху вирішення спірної ситуації.

Артем Стоянов,

старший партнер Юридичної групиLCF