Особливості
столичного будівництва або безпорадність громади перед бюрократичною машиною
Особливостістоличного будівництва абобезпорадність громади перед бюрократичною машиною
Будівельні скандали давно стали однією зознак столичного життя. У різних районах Києва раптово з’являютьсябагатоповерхівки, які порушують не лише архітектурний ландшафт, а й встановленімістобудівні норми. Здається, що ані чиновникам, ані правоохоронцям немає дотого діла, і лише громада лишається в авангарді боротьби із недобросовіснимизабудовниками. На жаль, вона переважно програє в цій війні. Бо лишається безпорадною.Навіть, якщо до неї приєднуються місцеві депутати.
Приклад наведу із власного досвіду. Буслівська,12 і Новоселицька 23, 25/4 – це адреси, за котрими зводяться новобудови.Фактично йдеться про центр столиці, район Ботанічного саду. Ще 2013 року, договір,на підставі якого, земельна ділянка булапередана забудовнику, викликав активне невдоволення, як з боку мешканців, моїхвиборців, так й з мого боку, як депутата Київради. Тож маючи певніповноваження, ми разом почали боротьбу. Тим більш, що мали підстави вірити увласну перемогу. Адже згідно із Генеральним планом, будівництво споруд вищечотирьох поверхів на цій території неможливе, проте забудовник націлився звестичергове «одоробло» заввишки більше 20поверхів. За чотири роки я надіслала безліч депутатських звернень, запитів щододотримання процедур отримання містобудівних умов та обмежень забудовивідповідної земельної ділянки. І в березні 2017 року нас нарешті почули. Департаментдержавної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві провів позаплановуперевірку. Результатом став припис про усунення порушень вимог законодавства усфері містобудівної діяльності. Бо чітко було встановлено - забудовник порушуєдіючий Генеральний план м. Києва до 2020 року. Тобто ми довели, що двадцятьповерхів – це вп’ятеро більше, ніж дозволені чотири. І це - основне порушенняпід час видачі дозволу на подібне будівництво.
Але чи можна це назвати перемогоюгромади? За довгі чотири роки ми добилися того, що нам сказали: «Ви праві, булипорушення, будувати таку споруду не можна». Але відповідальність за це ніхтонести не буде. Бо було встановлено особу, яка начебто мала відношення до видачіцих документів, але ця людина пішла з життя (не виключно, що саме тому черезчотири роки нам так «несподівано» дали відповідь). Проте не це найбільшапроблема. Незважаючи на нашу перемогу в юридичній площині, на цій земельнійділянці вже завершується (!) будівництво 23-х поверхового житлового будинку. Зрозуміло,що ніхто розбирати багатоповерхівку вже не стане. А кримінальна відповідальність,до якої має бути притягнутий забудовник, перетвориться, скоріш за все, в адміністративну.
Маємо класичну ситуацію: ми перемогли,але програли. Тож давайте нині хоча б розберемося в тому, чому таке свавіллястало можливим. Безумовно, вся ця ситуація є результатом так званих «реформ»,про що ми говорили дуже багато. Тобто ми стикаємося із наслідками дій злочинноївлади Януковича, котра забрала функції ДАБІ від органів місцевогосамоврядування і централізувала їх на державному рівні. Внаслідок цього,місцеві органи влади вщент втратили контроль над тими процесами, яківідбуваються. Сьогодні треба відзначити найголовніше досягнення профільногозаступника голови КМДА Спасибка О.В., який домігся передачі функцій ДАБІ місту.І це є одним з найважливіших моментів децентралізації преференцій на користьмісцевих громад. Ми не повинні робити помилки, які були допущені в минулому. Мимаємо брати до уваги всі умови, юридичні аспекти, а найголовніше – не нехтуватидумкою громадськості!
Не менш важливим є ще один аспект. Нинізалишилося майже 2 роки до припинення дії Генерального плану столиці. І зараз,як ніколи актуально, стоїть питання щодо реальної роботи з розробки проектунового Генплану міста Києва. Цей документ має стати запобіжником хаосумістобудівної політики влади. Адже – під загрозою доля унікального містаЄвропи!
Чому я розповідаю про цю ситуацію? Томущо вона віддзеркалює абсурдність подій,які мають місце в усіх районах столиці! Бюрократична машина сприяє, стимулюєсамовільність забудовника. Саме він, а не громада столиці, сьогодні вирішує –що будувати, де будувати та як будувати! І поки чиновники відписуватимуться, забудовник побудує те, що ніколине можна буде розібрати, перенести, знищити.
Іншими словами, бюрократична машинанародила самовільне і безвідповідальне ставлення забудовника до міста. Це сталопрактикою! Байдужість посадовців, які затягнули терміни розгляду зверненьмешканців та депутата, призвели до конкретних збитків громади: забудовник,який, порушив юридичні та моральні норми, все ж таки побудував те, про що вінмріяв. Тепер він заробить сотні мільйонів доларів, а кияни, як завжди, втратятькомфорт та історичну архітектурну спадщину.
Цікаво, що скажуть на це правоохоронніоргани? Невже просто обмежаться традиційним: «А що ми можемо зробити?».
