Захист права власності від рейдерських посягань

Складовою концепції економічної та правової безпеки підприємства є запобігання втрати права користування або власності на активи від заволодіння іншими особами шляхом так званого «рейдерства»

Вступ

1. Підстави припинення права власності.

1.1. Припинення права власності за волевиявленням власника.

1.2. Припинення права власності примусово за рішенням суду.

1.2.1. Поліпшення наймачем речі з наступним зверненням до суду з позовом про визнання співвласником.

1.2.2. Передання майна у заставу (іпотеку) в якості забезпечення зобов’язань з наступним невиконанням зобов’язань та втратою заставленого майна за рішенням суду.

1.2.3. Банкрутство.

1.2.4. Санкції контролюючих органів.

2. Підстави накладення обтяжень на майно.

2.1. Внесення даних в ЄРДР арешт майна в межах кримінального провадження.

2.2. Застава (іпотека) майна у цивільно-правових відносинах.

2.3. Податкова застава.

3. Заходи захисту права власності від рейдерських посягань.

Закінчення.

Перелік використаних джерел.

Вступ

Єдиного нормативного визначення поняття «рейдерство» не існує, тому кожна людина наповнює це поняття змістом на власний розсуд. Але є відповідні змістові ознаки, узагальнюючи які, можливо з’ясувати приблизний загальновживаний зміст поняття «рейдерство». 

Відповідно до «Вікіпедії» рейдерство це - вилучення майна на нібито законних підставах, в основі виникнення яких лежать прогалини в законі або системні недоліки функціонування державних інститутів (судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб тощо).

Рейдер — фізична чи юридична особа, спеціаліст з перехоплення оперативного керівництва або власності фірми за допомогою спеціально інсценованого бізнес-конфлікту.

Рейдерство «по-українськи» здебільшого полягає у набутті сумнівними шляхами тимчасового права розпоряджатися активами та якнайшвидшим продажем цих активів пов'язаним із рейдером особам, із наступними перепродаваннями вилучених активів між пов'язаними особами, маючи на меті завадити (унеможливити) їхньому поверненню законним власникам.

Рейдерство – це умисел заволодіння чужими об’єктами цивільних прав на власну користь. Рейдерство – це процес, який складається із послідовності правочинів, які самі по собі можуть бути правомірні але у сукупності та у результаті позбавляють власника його майна.  Рейдерство – це процес, який складається із стадій, які послідовно змінюють права та обов’язки власника майна, та на певній стадії рейдерського посягання відновити право власності дуже складно, а у певних випадках взагалі неможливо. 

Слід відрізняти припинення права власності на об’єкт цивільних прав за волевиявленням власника (купівля-продаж) та за рішенням суду (звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника). При цьому рейдерське посягання не виключається в обох вказаних випадках, але довести, що це саме рейдерське посягання неможливо, тому що рейдерство не є нормативним терміном, це термін сленговий. До відповідальності за рейдерство можна притягнути лише у разі існування у його процесі протиправної складової і саме за цю протиправну складову (наприклад, підробка документів, що підтверджують право власності на об’єкт), а ні за рейдерство. У випадку, коли документом, що підтверджує право власності на об’єкт є відповідне рішення суду, то рейдерство взагалі вписується в правове поле законодавства.

Рейдерство це інвестиційний процес, в результаті якого прогнозується отримати фінансовий результат, який перевищує витрачені ресурси.

Існує коло питань, відповіді на які цільно з’ясовувати як при рейдерському так і антирейдерському плануванні: Що цікавить? Як це отримати? Строки та вартість? Кінцевий фінансовий результат? Якщо витрати на рейдерський процес перевищують кінцевий фінансовий результат, то така інвестиція у рейдерство збиткова та неприваблива. Але, теоретично можуть існувати забезпечені рейдери «грифи Монте Крісто», мета яких не збагатитися самим, а позбавити всього майна іншу особу і не має значення хто стане наступним власником цього майна, навіть держава.

У зв’язку з тим, що метою рейдерства є припинення права власності особи на відповідний об’єкт,  для розробки рейдерських та антирейдерських заходів доцільно з’ясувати деякі підстави припинення права власності та накладення обмежень (обтяжень) на майно.

Підстави припинення права власності.

1.1. Припинення права власності за волевиявленням власника.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 ЦК України).

Власник має право передати право власності на своє майно іншої особі за договором (наприклад, купівлі-продажу, дарування) лише за своїм вільним внутрішнім волевиявленням (ч.3 ст. 203 ЦК України).

Разом з тим, можливе протиправне спонукання власника укласти договір для передачі права власності на майно з погрозою насильства або розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (наприклад, ст. 189 «Вимагання» КК України).

Ймовірні випадки коли власник укладає договір, за яким передає право власності на майно з метою ухилення від звернення стягнення на це майно іншими особами (наприклад, за невиконаними зобов’язаннями перед державою), чим скоює правопорушення, що може бути використано рейдерами, у яких це майно з’явилося випадково чи невипадково.

Якщо підприємство (ТОВ, АТ) є власником майна, то предметом рейдерської атаки може бути як само майно так і корпоративні права на частку у статутному капіталі підприємства. Уклавши договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, наприклад ТОВ, набувається право продати належне підприємству майно.

1.2. Припинення права власності примусово, у тому числі у шляхом звернення стягнення  за рішенням суду

1.2.1. Поліпшення наймачем речі з наступним зверненням до суду з позовом про визнання співвласником.

Прикладом рейдерського захоплення може бути набуття права власності після поліпшення орендованого майна. Тобто, особа укладає договір найму (оренди), наприклад, нерухомості, потім поліпшує цю нерухомість шляхом відповідних будівельних робіт, та звертається до суду про визнання права співвласника на об’єкт оренди відповідно ч.4 ст. 778 ЦК України. Є приклад рішення суду першої інстанції на користь орендаря: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59515786. Рішення скасовано судом апеляційної інстанції (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63371661). Але, це не виключає можливість використання рейдерами правової норми, що міститься у ч.4 ст. 778 ЦК України для заволодіння майном орендодавця.

1.2.2. Передання майна у заставу (іпотеку) в якості забезпечення зобов’язань з наступним невиконанням зобов’язань та втратою заставленого майна за рішенням суду.

Позичальник укладає з банком кредитний договір. Одночасно в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитом укладає договір застави (іпотеки) нерухомості. У разі невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором у банка виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухомість) в порядку визначеному у договорі іпотеки.

Інтерес рейдера може полягати у придбанні майна, яке буде продано для погашення кредитних зобов’язань.

1.2.3. Банкрутство.

Невиконання грошових зобов’язань може бути підставою для порушення судом справи про банкрутство, в процесі якого майно боржника буде продано для погашення боргів перед кредиторами, а діяльність підприємства-боржника буде припинено.

Якщо підприємство має багато невиконаних грошових зобов’язань перед різними кредиторами, але у сукупності у сумі достатньої для порушення справи про банкрутство, то рейдер може придбати права вимоги від інших кредиторів та одноособово звернутися с заявою про банкрутство підприємства-боржника.

1.2.4. Санкції контролюючих органів.

Органи державної фінансової служби за результатами перевірки підприємства можуть створювати необґрунтовані грошові зобов’язання, звертати стягнення на належне підприємству нерухоме та рухоме майно.

 Підстави накладення обтяжень на майно.

2.1. Внесення даних в ЄРДР арешт майна в межах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, або після самостійно виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Згідно з  ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження та/або користування майном за ухвалою слідчого судді або суду.

Відомості про перебування майна у арешті підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (для нерухомого майна) та Державного реєстру речових прав на рухоме майно (для рухомого майна).

2.2. Застава (іпотека) майна у цивільно-правових відносинах.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відносно обтяжень рухомого майна діє Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якого обтяженням є застава рухомого майна згідно з Цивільним кодексом України.

У разі укладення договору застави рухомого майна є підстави внесення відомостей про обтяження рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі укладення договору іпотеки (застави нерухомого майна) є підстави для внесення відомостей про обтяження нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.3. Податкова застава

Відповідно до п.14.1.155 та п.95.1 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відомості про перебування майна у податковій заставі підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (для нерухомого майна) та Державний реєстр речових прав на рухоме майно (для рухомого майна).

Заходи захисту права власності від рейдерських посягань

Процес посягання на власність підприємства можна розділити на дві основні стадії: 1) досудова стадія; 2) судова стадія. У досудовій стадії створюються умови для майбутнього судового провадження (наприклад, внесення до договорів умов, які у майбутньому можуть привести до втрати майна підприємства). У судовій стадії отримується рішення суду, за яким підприємство втрачає майно чи корпоративні права.

Коли особа має судове рішення та разом з державним виконавцем з’являється для його виконання то такі дії є правомірними. Невиконання судового рішення, а також перешкоджання діяльності виконавця є правопорушенням. Тому усі заходи по захисту вправа власності від рейдерських посягань доцільно вчиняти у першу чергу на досудовій стадії. А у разі виникнення судового провадження – виконувати усі можливі дії для захисту власного майна відповідно процесуального законодавства.

Заходи захисту права власності від рейдерських посягань доцільно поділити на дві групи: спеціальні та загальні.

До загальних заходів захисту права власності від рейдерських посягань доцільно віднести наступні:

1) здійснювати господарську діяльність відповідно до діючого законодавства. Чим більше порушень у діяльності підприємства тим ниже рівень захисту від рейдерських посягань;

2) не припускати передання корпоративних прав (часток у статутному капіталі) підприємства стороннім неконтролюємим особам;

3) уникати наращування боргів, у тому числі невеликих;

4) у разі спроби фізичного захоплення майна невідомими особами, запросити у них правовстановлюючі документи на майно (у тому числі рішення суду), а у разі ненадання відповідних документів на майно – викликати поліцію. Доцільно також залучити СМІ та висвітлити протиправні дії невідомих осіб у соціальних мережах;

5) якщо фізичне захоплення майна обгрнунтовується рішенням суду першої інстанції, то негайно подати апеляційну скаргу, чим зупинити дію рішення суду першої інстанції.

Розробляти спеціальні заходи захисту права власності від рейдерських посягань доцільно по кожному об’єкту цивільних прав окремо, враховуючи вже існуючі обмеження (обтяження) та правовідносини, в яких цей об’єкт перебуває.

Висновки

Рейдерство це інвестиційний процес, в результаті якого прогнозується отримати фінансовий результат, який перевищує витрачені ресурси. Рейдерство може використовувати правові механізми законодавства, тобто не містити у елементах свого процесу складів правопорушень, за які передбачена відповідальність.

Якщо рейдерське посягання проявляється у силовому фізичному захваті нерухомості невідомими особами без достатніх правових підстав (наприклад, відсутнє рішення суду), то доцільно негайно звертатися до правоохоронних органів за захистом.

Процес посягання на власність підприємства можна розділити на дві основні стадії: 1) досудова стадія; 2) судова стадія. У досудовій стадії створюються умови для майбутнього судового провадження (наприклад, внесення до договорів умов, які у майбутньому можуть привести до втрати майна підприємства). У судовій стадії отримується рішення суду, за яким підприємство втрачає майно чи корпоративні права.

Заходи захисту права власності від рейдерських посягань доцільно поділити на дві групи: спеціальні та загальні.

Привабливими для рейдерських посягань є об’єкти цивільних прав, у першу чергу це нерухомість та корпоративні права (частка у статутному капіталі). Для ефективного захисту від рейдерських посягань доцільно разом із загальними антирейдерськими заходами захисту права власності одночасно по кожному визначеному об’єкту цивільних прав окремо розробляти та вводити в дію план антирейдерських заходів.

 Перелік використаних джерел:

1) Вікіпедія

2) Оренда державного та комунального майна. Поліпшувати чи не поліпшувати?

3) http://afo.com.ua/uk/news/2/1088;

4) 15x4 -15 минут про рейдерство

5) Рейдерські схеми «Реєстрації нерухомості та бізнесу»

6) Цивільний кодекс України;

7) Кримінальний процесуальний кодекс України;

8) Податковий кодекс України;

9) Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»;

10) Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;

11) Рейдерство. Как этого можно избежать. Grand Maestro Oleg Maltsev

12) Рейдерство - візитівка нашої економіки?