Конституційний Суд України визнав неконституційним Указ Президента України "Про призначення А. Ситника Директором НАБУ". Які правові наслідки?
Конституційний Суд України 28.08.2020 ухвалив Рішення № 9-р/2020, яким визнав неконституційним Указ Президента України "Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України" від 16.04.2015 № 218/2015.
Логіка цього рішення наступна: – перелік повноважень Президента України є вичерпним, – призначення на посаду Директора НАБУ не належить до конституційних повноважень Президента України, відтак Указ суперечить нормам Конституції України, які обмежують Президента України вичерпним переліком його конституційних повноважень.
Одразу постає питання, а що далі? Чи зможе А. Ситник і далі виконувати обов'язки Директора НАБУ?
У пункті 3 резолютивної частини вказаного Рішення КСУ вказав:
"3. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини, які виникли внаслідок здійснення посадових обов'язків особою, призначеною Указом Президента України "Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України" від 16.04.2015 № 218/2015".
Також в пункті 4 мотивувальної частини Рішення КСУ вказав, "КСУ може не поширювати це Рішення на певні правовідносини, які виникли внаслідок дії Указу, у разі визнання його неконституційним".
1) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою; 3) досягнення шістдесяти п’яти років; 4) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; 5) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього; 7) припинення його громадянства України або виїзду на постійне місце проживання за межі України; 8) невідповідності обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбаченими Законом України "Про запобігання корупції", встановленим рішенням суду, що набрало законної сили; 9) невчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 10) набуття громадянства іншої держави; 11) наявності висновку комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту) діяльності Національного бюро, передбаченої статтею 26 цього Закону, про неефективність діяльності Національного бюро та неналежне виконання обов’язків його Директором; 12) наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання; 13) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Директора Національного бюро не може бути звільнено, а указ Президента України про його призначення не може бути скасовано, крім підстав, зазначених у цій частині.
У цій статті наведено вичерпний перелік підстав для розірвання трудових правовідносин з Директором НАБУ.
Як видно, ані скасування Указу Президента про призначення рішенням суду, ані визнання такого Указу неконституційним у переліку немає.
Я б назвав це своєрідним "антикорупційним запобіжником".
Отже, що маємо у підсумку
Як встановив КСУ, Президент України (П.О. Порошенко), видавши Указ про призначення Директора НАБУ, порушив Конституцію України.
При цьому все ще вважається, що Президент України (П.О. Порошенко) діяв законно, тобто відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону про НАБУ. Адже КСУ не визнавав цю норму закону неконституційною.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, "Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення".
Це означає, що "закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 24.12.1997 № 8-зп/1997).
В перекладі з юридичної, це означає, що Указ Президента, навіть після визнання його неконституційним, вважається таким, що діяв від дня його прийняття і до дня ухвалення Рішення КСУ про його неконституційність.
В пункті 1 мотивувальної частини Рішення КСУ процитував пасаж з конституційного подання: "хоча індивідуальні правові акти Президента України вичерпують свою дію після їх реалізації, вони можуть видаватися з перевищенням конституційних повноважень, всупереч Основному Закону".
В перекладі з юридичної, це означає, що Указ Президента про призначення Директора НАБУ вичерпав свою дію одразу після свого вступу в силу.
Тобто, Рішення КСУ не зачіпає правову дію Указу Президента про призначення Директора НАБУ, яка відбулась у минулому (16.04.2015), як підстави виникнення трудових правовідносин А. Ситника, як Директора НАБУ.
KSU&NABU-2.jpg
Трудові правовідносини А. Ситника, як Директора НАБУ, продовжують існувати, оскільки законних підстав для їх припинення не існує. Визнання КСУ неконституційним Указу Президента про призначення на посаду Директора НАБУ такою підставою не є (див. вище ч. 4 ст. 6 Закону про НАБУ).
Який може бути вихід з ситуації?
Оскільки Рішення КСУ не зачинає правову дію Указу Президента України про призначення А. Ситника Директором НАБУ, то в чому правовий сенс цього Рішення.
КСУ своїм Рішенням вказав на проблему невідповідності певних норм Закону про НАБУ Конституції України.
На думку КСУ, НАБУ має ознаки органу виконавчої влади. Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України (п. 3.2 мотивувальної частини Рішення КСУ).
Отже, якщо у Законі про НАБУ буде вказано, що Директор НАБУ призначається рішенням КМУ, це приведе Закон у відповідність до Конституції. Ну, або ж, звісно, можна внести відповідні зміни до Конституції.
