В даній статті встановлюється правомірність застосування працедавцем звичайного робочого часу до осіб, які досягли похилого віку.
Одними з ймовірних учасників трудових відносин є особи похилого віку. Виникаєприродне запитання: чи дозволяється працедавцеві встановлювати до такихпрацівників звичайний робочий час?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, одними з безпосередніх учасників яких є особи, що досягли похилоговіку, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни), Законом України «Проосновні засади соціального захистуветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII(надалі – ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилоговіку в Україні»).
Наймані працівники є одними з визначних учасниківтрудових відносин, що функціонують стосовно чесної праці та інших питань, щопов’язані з нею. Такі суб’єкти, працюючиза строковим чи безстроковим трудовим договором, створюють різні за своєю суттю майнові абонемайнові блага, які приносять істотну користь незалежній Україні, щотрансформується в правову державу, та її вмілому народу, що еволюціонує вгромадянське суспільство.
Трудове законодавство гарантує найманимпрацівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, в той же час включає всебе структурні елементи, одними з яких є різні за своєю юридичною суттю соціально-економічніправа. Кожна зі вказаних можливостей, будучи передбаченою відповідним законом, водночас повинназабезпечити повну економічну свободу вказаних суб’єктів.
Право на працю є одним з найважливішихсоціально-економічних прав, реалізовуючи яке найманий працівник можезабезпечити пристойний рівень матеріального і духовного благополуччя своєї дружньоїта працьовитої сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем передбачено в правовихнормах, що в свою чергу отримали своє належне закріплення у відповіднихзаконах, зокрема в ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст такої правовоїнорми в частині з’ясування робочого часу, що може застосовуватися до осіб, якідосягли похилого віку, отримаввідповідну конкретизацію в іншому законі. Що це означає?
Вищезазначені учасники трудових відносин єзвичайними працівниками. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ «Проосновні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку вУкраїні» до кожної з осіб, яка всвою чергу досягла похилого віку, працедавцю дозволено застосовуватизагальновстановлену тривалість робочого часу.
