Культ "хастлу" розсипається – і це добре
Колись бути втомленим було знаком статусу.
Колись бути втомленим було знаком статусу.
«Я сплю лише чотири години на добу», — хизувалися цілими поколіннями фаундери, СЕО і пророки з LinkedIn. Вони розповідали про ранкові рутини, що починалися до світанку, і про те, як працюють у вихідні, бо «люблять свою справу». Бути у постійному русі означало бути доброчесним. Бути на межі вигоряння — бути успішним.
Але щось змінилося.
Можливо, зрушення почалося під час COVID, коли люди масово вигорали. Або коли «тиха відставка» стала не соромом, а темою для допису. Або коли божества епохи хастлу — Адам Нойман, Елізабет Холмс, Сем Бенкман-Фрід — стали не кумирами, а застереженням.
Що б це не було, ми вже живемо в післяхастлову епоху. І тут світло м’якіше.
Хастл був брехнею
Обіцянка звучала привабливо: якщо працюєш більше — виграєш. Її подавали у кросівках, TED-виступах, із застосунками для трекінгу продуктивності й книжками про допамін.
Але на практиці культура хастлу перетворила людей на витратний матеріал економіки. Оптимізованих, але виснажених. Йшлося не лише про працю — а про те, щоб тебе бачили працюючим. Показове вигорання. Трекінг сну як статус. Листи о третій ночі як демонстрація влади.
Грайнд став самопокаранням із цитатою в Canva зверху.
Що після хастлу?
Ось іронія: ті, хто виходить із пастки хастлу, не перестають працювати. Вони просто працюють інакше. Ставлять питання: «Заради чого?» Обирають напрям замість швидкості. Відмовляються від показухи на користь сенсу.
Це не означає «жити повільно». Це означає жити розумно. Вважати відновлення стратегічним, а не розкішшю. Відмовитися від уявлення, що втома — це мірило важливості.
Це означає — шепочучи — визнати, що багато з хастлу було просто шумом.
Українська ремарка: коли сенс важливіший за хастл
Для українців, які вже третій рік живуть у реальності війни, втрат, тривог і адаптації, риторика хастлу не просто недоречна — вона звучить образливо. Коли безпека, електрика чи евакуація — щоденні турботи, розповіді про «ранішні рутини» та «успіх через грайнд» виглядають як насмішка.
І все ж — люди створюють нове. Стартапи народжуються щодня: не заради пітчів у Лондоні чи Сан-Франциско, а щоб доставити дрони на фронт. Щоб забезпечити зв’язок під час блекаутів. Щоб збирати павербанки, плести маскувальні сітки, шити аптечки.
Це не хастл. Це дія, народжена з необхідності, а не з его.
Ці команди не сидять до ночі в офісі, бо прагнуть лайків за #grind. Вони це роблять, бо чиясь безпека залежить від того, чи встигнуть. Це — культура внеску, а не вистави.
І дуже часто — це жінки, які ведуть за собою. Не «girlboss» у глянцевому Instagram, а координаторки логістики, фронтенд-розробниці, очільниці волонтерських штабів, благодійних зборів і НГО, які рухаються швидше, ніж чиновницькі структури.
Вони показують: справжня робота не завжди кричить.
Новий статус — «мені досить»
Післяепоха хастлу — це не про лінь. Це про контекст. Про достатньо. Достатньо сну. Достатньо амбіцій. Достатньо меж. Достатньо життя, щоб жити.
Якщо хастл був культом — то відновлення є бунтом.
Ті, хто вийде з цього переходу з ясним розумом і незламним внутрішнім стрижнем, — не найгучніші. Це ті, хто зрозумів: працювати завжди — не доказ, що ти перемагаєш. Часто це — ознака, що ти боїшся зупинитися.
А іноді — зупинитися і є найсміливішим, що можна зробити.

- Тренди корпоративної міграції у 2025 році: чому підприємці обирають Кіпр, ОАЕ та Естонію Дарина Халатьян 13:10
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини Леся Дубчак 12:49
- Без компромісів: яка методика стала золотим стандартом омолодження обличчя у світі? Дмитро Березовський 12:19
- Лідер (без) інструкції: як керувати командами в епоху ШІ, поколінь зумерів та Alpha Аліна Первушина вчора о 17:56
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? Галина Скіпальська вчора о 16:23
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський 02.07.2025 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський 02.07.2025 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська 02.07.2025 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 01.07.2025 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01.07.2025 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 30.06.2025 17:15
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 600
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 268
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 202
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду 139
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики 101
-
Фрукти та овочі покращують якість сну на 16%, кажуть науковці: деталі
Життя 17954
-
Росія запустила завод з виробництва патронів для автоматів Калашнікова у Венесуелі
Бізнес 16291
-
Чому small talk більше не про погоду – і як навчитися бути ввічливим, а не нав’язливим
Життя 12074
-
Що буде з Україною без зброї США. Три сценарії та нова роль Європи
11591
-
"Ніде в Україні не бачив таких цифр". У Києві виявили рекордну кількість перевантажених фур
Бізнес 7750