Висування та підтримка парламентськими партіями на місцевих виборах одіозних кандидатів може стати нокаутом або для Революції гідності або для влади нинішньої коаліції.
Останнімчасом інформаційний простір України "каламутить""новина" про об‘єднання президентської "Солідарності"з мерським "Ударом", (з перспективою долучення до цього гібридуще й прем‘єрського "Народного фронту"). Отже, увагагромадськості поки що відтягнута від іншого дуже цікавого іпринципово важливого питання , яке багато чого зможепрояснити у нинішній українській політиці. Більше того, відповідьнинішньої влади на це питання може остаточно зірвати маски і сколихнути українське суспільствозначно сильніше, ніж злиття кількох політичних проектів в один.
Йдетьсяпро можливих висуванців від новоствореного політичного гібрида намісцеві вибори у найбільших містах України,передусім Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, де позиції нинішньої владноїкоаліції відверто слабкі, тож власних перспективних іпотужних кандидатів у влади там просто нема. Натомістьє потужні й розгалужені структури колишніх "регіоналів", які нікудине зникли після втечі Януковича і готові до реваншу .
Якщож взяти до уваги той факт, що більшість виборців відверто розчарованідіяльністю нинішньої влади, яка, позиціонуючи себе як"реформаторська", насправді, продовжує справу "злочинногорежиму" і переймається лише проблемою власного самозбагаченняі самозбереження, стає цілком очевидно, що крім традиційних опонентів і"опозиціонерів" на політичну авансцену неминуче вийдуть нові проектиі лідери, які можуть стати джокерами майбутньої передвиборчої кампанії.
Наприклад,нещодавно оприлюднені дані дослідження, проведеного центромсоціальних і маркетингових досліджень "SOCIS", свідчать що якби внайближчу неділю у Дніпропетровську відбулись вибори до міської радиДніпропетровська в жовтні поточного року, то 25,4% виборців обрали б партію"УКРОП". На другому місці опинився б "Опозиційнийблок" з 23,3% підтримки виборців, і лише на третьому місці " зрезультатом 10,1%. "Блок Петра Порошенка "Солідарність ".
Подібнаситуація з уподобаннями дніпрян і щодо потенційногомера міста. За Олександра Вілкула проголосувало б 33,8% виборців, заБориса Філатова – 33,0%, за Загіда Краснова лише 14,7%. Причомуу другому турі, кандидат від "Укропу" впевнено перемагає,що дає підстави припускати – люди втомилися від топтання на місці і не хочутьповертатися у минуле, натомість прагнуть і готові до змін .
Аналогічнаситуація і в інших містах Центральної, Південно- іПівнічно-Східної України . І для нинішньої влади там ситуація нічимне краща.
Міжіншим, серед найбільш актуальних проблем 65,4% жителів Дніпропетровськавизначили високі тарифи на житлово-комунальні послуги, 58,9% - поганий стандоріг, 35,9% – якість медичного обслуговування, 29,5% - високий рівеньбезробіття. 27,6% дніпропетровців стурбовані корумпованістю місцевої влади, а26,7% - високими цінами на проїзд у громадському транспорті. І джерело всіх цихпроблем мешканці вбачають у злочинній діяльності чи не меншзлочинній бездіяльності нової влади. Додайте сюди розвинений"регіональний патріотизм" через який мешканці зазначених міст наврядчи стануть підтримувати зайд – навіть рейтингових, віддаючи перевагуоднозначно своїм "землякам", як наприклад, вже згаданомуБ.Філатову, і стане зрозумілим масштаб складностей, з якими стикнетьсяновий провладний гібрид на місцевих виборах.
Якщоз а таких умов, якщо влада не встоїть перед спокусою "виграти"вибори у будь-яку ціну за Чернігівським сценарієм, вона швидше завсе, буде вимушена або включати до своїх лав, м'яко кажучи, одіозних,але прохідних кандидатів з місцевої еліти, або укладати таємні пакти зполітичними силами, які мають кращі електоральні позиції, та розмінювати свою негласну "адміністративно-фінансову"підтримку впродовж виборів на подальшу "плідну співпрацю".
Міжіншим, доволі показовим є у цьому відношенні намагання "регіоналів"середньої руки масово вливатися у місцеві осередки нинішніх"реформаторських" партій. Наприклад, тієї ж "Самопомочі",яка, якщо вірити рекламі "відкрила списки". Для кого? Для колишніхрегіоналів і товстосумів?
Іперший, і другий сценарій поведінки зможе багато чого розказати про"потаємні сторони" нинішньої влади. І буде кумедно іводночас трагічно бачити як "постмайданна, проєвропейська,реформаторська" влада "несподівано" почне шукати"розуміння" з діячами на кшталт Кернеса, Вілкула чи Труханова . Це будеяскравим свідченням того, що для нинішніх можновладців - реформаторів важливішезберегти своє панівне статус-кво, ніж по-справжньому почати змінюватикраїну.
Тожвиборцям доведеться уважніше дивитися чи не намагатимуться ляльководи,пропонуючи жити по-новому, видати за таке "нове" , насправді, добрезабуте старе.
А справжньому новомудоведеться багато і плідно попрацювати з виборцями, аби переконати їх у своїйготовності і спроможності не лише базікати про зміни і реформи, але й робити їх.
