Райради як альтернатива нелегітимній Київраді
Традиція виборних районних рад веде в Києві свою історію ще з революційного 1917 року, коли були створені перші сім районних дум.
Після більш ніж трьох років, протягом яких Київ був позбавлений районних рад, на порядок денний знову піднімають питання про доцільність їх повернення. І це не просто розмови, – сьогодні Київ вже гостро відчуває відсутність самоврядування на рівні районів, яке сприяло би раціональнішому використанню майна та коштів громад.
Традиція виборних районних рад веде в Києві свою історію ще з революційного 1917 року, коли були створені перші сім районних дум. Не припиняла історія розвитку самоврядування на рівні районів ані в радянський час, ані за часів незалежності. Про розформування районних рад почали говорити після призначення Олександра Попова головою КМДА, коли перед міськими керівниками постало питання вибудовування чіткої владної вертикалі. Районні ради, які своєю непідконтрольністю ламали цю вертикаль, мали бути усунуті.
У серпні 2010 року з ініціативою розформувати районні ради Києва виступили депутати міської ради, а у вересні Верховна Рада силами контрольованої Партією регіонів більшості підтримала цю ініціативу. Теоретично таке рішення обґрунтовували дебюрократизацією в ході адміністративної реформи. Насправді ж ліквідація райрад давала інший бонус для нових володарів міста – повний контроль над землею та майном, що належать громадам районів.
Районні ради міст у цілому по Україні ліквідовувались за принципом політичної доцільності: в той час як у Києві, Харкові та Одесі вони були скасовані, в лояльніших до партії влади Донецьку та Дніпропетровську райради вирішили залишити. На кону стояли, звісно ж, гроші – саме райради, в разі їх існування, були би не просто представниками інтересів громадян, але й розпорядниками спільного майна. Допустити такого нова команда Попова не могла.
На практиці для киянина відсутність районних рад означає кілька прямих наслідків, що впливають на його життя. Оскільки на одного депутата Київради припадає близько 20 тисяч киян, звичайний містянин втрачає можливість достукатися зі своїми потребами до законного виборного представника своїх інтересів. Втрачається сам принцип самоврядування, який передбачає, що представники територіальних громад отримують можливість вирішувати свої проблеми через власних делегатів.
Інша проблема – різниця масштабів між питаннями, які вирішували райради та вирішує Київрада. Вочевидь, до депутата Київради недоцільно йти з питаннями про благоустрій двору однієї багатоповерхівки, проте для депутата райради такі питання саме в раз.
Нарешті, кричущим здається сам принцип, згідно з яким нашим майном і землею на рівні районів розпоряджаються люди, яких ми не обирали і які не представляють наших інтересів. Призначені згори люди більше піклуються про те, щоб догодити керівнику і правильно «гнути лінію» партії, аніж щоб захищати інтереси простих киян.
Очевидно, що Київ, який за кількістю мешканців у два з половиною рази перевищує кількість жителів Закарпатської області, а деякі райони якого більші за 2/3 обласних центрів України, заслуговує на щось краще, ніж 120 вже давно нелегітимних депутатів міської ради. Можливо, саме районні ради на місцях могли би стати альтернативою нелегітимній Київраді, більшість депутатів якої вже давно перестали дослухатися до потреб та проблем киян.
- Без компромісів: яка методика стала золотим стандартом омолодження обличчя у світі? Дмитро Березовський 12:19
- Лідер (без) інструкції: як керувати командами в епоху ШІ, поколінь зумерів та Alpha Аліна Первушина вчора о 17:56
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? Галина Скіпальська вчора о 16:23
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський 02.07.2025 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський 02.07.2025 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська 02.07.2025 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 01.07.2025 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01.07.2025 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 30.06.2025 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 30.06.2025 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 30.06.2025 14:21
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 597
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 253
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 182
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду 129
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики 101
-
Фрукти та овочі покращують якість сну на 16%, кажуть науковці: деталі
Життя 17947
-
Гладка шкіра без зморшок: дев’ять продуктів, які містять велику кількість колагену
Життя 16167
-
Росія запустила завод з виробництва патронів для автоматів Калашнікова у Венесуелі
Бізнес 14505
-
Чому small talk більше не про погоду – і як навчитися бути ввічливим, а не нав’язливим
Життя 11802
-
Що буде з Україною без зброї США. Три сценарії та нова роль Європи
11562