Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Коли ця влада була опозицією, то гарантувала ВРЦіРО (представляє 95% вірних), що у нас буде як у Польщі, як в Угорщині — ми будемо йти в ЄС, але при цьому будемо мати пріоритетом збереження родини, благо дітей, але не будемо приймати західну культуру повного релятивізму, із усіма її ідеологічними розширеними тлумаченнями прав людини. Так, українські Церкви політики просто “кинули”. Хоча до влади вони прийшли через Майдан, а не через прайд, і прийшли багато в чому завдяки підтримці прав протестувальників з боку Церков, а не з боку ЛГБТ-спільнот.
Важко сказати, чи дійсно існували якісь чіткі домовленості. Одначе існування консенсусу між керівництвом Церков та нинішніми “євроінтеграторами” — безперечний факт. Ієрархи не просто підтримали євроінтеграційний курс, але й дали владі величезний кредит довіри. А от можливість Церков політично мобілізувати своїх вірних задля спротиву деяким аспектам євроінтеграційного процесу не була продемонстрована.
Чорноморець переконує, що ієрархів просто “кинули”. Одначе “кидають” тих, хто дозволяє себе дурити, тих, хто занадто наївний. Коли таку наївність демонструють лідери багатомільйонних релігійних спільнот, які, до того ж, несуть особливу відповідальність перед Богом, це злочинна наївність.
Людина, котра має загальне уявлення про те, якими ідеями керується брюссельська бюрократія і низка урядів країн-членів ЄС, в принципі не тішитиме себе ілюзіями якоїсь “особливої євроінтеграції”. І досвід згаданих Чорноморцем Польщі та Угорщини лише підтверджує цю тезу. Безперечно, сьогодні в обох країнах при владі перебувають помірковано праві сили, які намагаються відстоювати дійсно європейські, християнські цінності. Одначе і Польщі, і Угорщині, і тій же Хорватії на шляху євроінтеграції довелося пройти стадії прямого ідеологічного диктату з боку Заходу.
Те, що ставить за приклад Чорноморець, не впало просто з неба. Названі країни пройшли через намагання запровадити одностатеві шлюби, через гей-паради, через уроки “сексуальної освіти” у школах, через тиск на середовища, готові чинити опір впровадженню ліво-ліберальних ідей. Інша справа — таке впровадження викликало протидію і посприяло приходу до влади правих сил. Церквам у цьому “повороті праворуч” довелося відіграти вагому роль. Йдеться і про підривання духовенством авторитету зорієнтованих на Брюссель урядів, і про конкретні ініціативи, спрямовані на унеможливлення прийняття деструктивних нововведень (в тій же Хорватії Церква спромоглася ініціювати і провести референдум, в ході якого “одностатеві шлюби” були заборонені на конституційному рівні).
У повторення чогось подібного в Україні віриться дуже слабо. По-перше, наше суспільство менш релігійне, ніж польське чи хорватське (до того ж, воно конфесійно поділене). По-друге, українські Церкви не мають досвіду громадсько-політичної мобілізації. По-третє, навіть сьогодні ієрархи Церков не демонструють готовності вийти із псевдоконсенсусу, і завтра ситуація навряд чи зміниться радикальним чином.
17.06.2017 16:14
Рада Церков, гей-парад і злочинна наївність
Існування консенсусу між керівництвом Церков та нинішніми “євроінтеграторами” — безперечний факт. Ієрархи не просто підтримали євроінтеграційний курс, але й дали владі величезний кредит довіри. А от можливість Церков політично мобілізувати своїх вірних зад
Релігієзнавець Юрій Чорноморець опублікував доволі симптоматичний допис щодо проблематики відносин Церков та нинішньої влади. Останню він звинуватив у порушенні домовленостей, які нібито існували між нею (коли вона була ще опозицією) та Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій:Коли ця влада була опозицією, то гарантувала ВРЦіРО (представляє 95% вірних), що у нас буде як у Польщі, як в Угорщині — ми будемо йти в ЄС, але при цьому будемо мати пріоритетом збереження родини, благо дітей, але не будемо приймати західну культуру повного релятивізму, із усіма її ідеологічними розширеними тлумаченнями прав людини. Так, українські Церкви політики просто “кинули”. Хоча до влади вони прийшли через Майдан, а не через прайд, і прийшли багато в чому завдяки підтримці прав протестувальників з боку Церков, а не з боку ЛГБТ-спільнот.
Важко сказати, чи дійсно існували якісь чіткі домовленості. Одначе існування консенсусу між керівництвом Церков та нинішніми “євроінтеграторами” — безперечний факт. Ієрархи не просто підтримали євроінтеграційний курс, але й дали владі величезний кредит довіри. А от можливість Церков політично мобілізувати своїх вірних задля спротиву деяким аспектам євроінтеграційного процесу не була продемонстрована.
Чорноморець переконує, що ієрархів просто “кинули”. Одначе “кидають” тих, хто дозволяє себе дурити, тих, хто занадто наївний. Коли таку наївність демонструють лідери багатомільйонних релігійних спільнот, які, до того ж, несуть особливу відповідальність перед Богом, це злочинна наївність.
Людина, котра має загальне уявлення про те, якими ідеями керується брюссельська бюрократія і низка урядів країн-членів ЄС, в принципі не тішитиме себе ілюзіями якоїсь “особливої євроінтеграції”. І досвід згаданих Чорноморцем Польщі та Угорщини лише підтверджує цю тезу. Безперечно, сьогодні в обох країнах при владі перебувають помірковано праві сили, які намагаються відстоювати дійсно європейські, християнські цінності. Одначе і Польщі, і Угорщині, і тій же Хорватії на шляху євроінтеграції довелося пройти стадії прямого ідеологічного диктату з боку Заходу.
Те, що ставить за приклад Чорноморець, не впало просто з неба. Названі країни пройшли через намагання запровадити одностатеві шлюби, через гей-паради, через уроки “сексуальної освіти” у школах, через тиск на середовища, готові чинити опір впровадженню ліво-ліберальних ідей. Інша справа — таке впровадження викликало протидію і посприяло приходу до влади правих сил. Церквам у цьому “повороті праворуч” довелося відіграти вагому роль. Йдеться і про підривання духовенством авторитету зорієнтованих на Брюссель урядів, і про конкретні ініціативи, спрямовані на унеможливлення прийняття деструктивних нововведень (в тій же Хорватії Церква спромоглася ініціювати і провести референдум, в ході якого “одностатеві шлюби” були заборонені на конституційному рівні).
У повторення чогось подібного в Україні віриться дуже слабо. По-перше, наше суспільство менш релігійне, ніж польське чи хорватське (до того ж, воно конфесійно поділене). По-друге, українські Церкви не мають досвіду громадсько-політичної мобілізації. По-третє, навіть сьогодні ієрархи Церков не демонструють готовності вийти із псевдоконсенсусу, і завтра ситуація навряд чи зміниться радикальним чином.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук вчора о 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська вчора о 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
Топ за тиждень
Популярне
-
Чим загрожує Україні Сіміон та які шанси Дана – п'ять фактів про вибори президента в Румунії
9818
-
Бізнес-тиждень: Ринки слухають перемовини, Нафтогаз шукає газ, Євросоюз повертає мита
Бізнес 5028
-
Де дивитися фінал Євробачення-2025 і з ким змагатиметься Україна
Життя 4517
-
Міжнародні вимоги до адаптації робочих місць для людей з інвалідністю. Як нам досягти інклюзивності?
Життя
3801 -
Що змінило хід виборів у Румунії і який урок з них має винести Україна
Думка 3381
Контакти
E-mail: [email protected]